Анрі Бержерон був першим франкомовним ведучим, який з’явився в ефірі в 1952 році, коли Radio-Canada, французька служба CBC, урочисто розпочала своє телевізійне мовлення. Раніше, в 1946 році, він працював першим диктором ефіру на CKSB Saint-Boniface, Манітоба, першій франкомовній радіостанції Західної Канади.
Перший диктор, найнятий на телебачення Radio-Canada вів, так само, перше шоу, яке транслювалося на двомовному каналі CBFT Montreal із 6 вересня 1952 року. У цей день свого дебюту Анрі Бержерону доведеться перед камерами освоїти професію, якої ніколи не існувало в Канаді: телеведучого. Пізніше він зізнався, що роки, проведені в театрі та на радіо, дуже допомогли йому впоратися із цим завданням. Детальніше на montrealski.net.
Перша робота на радіо
Анрі Бержерон народився 17 травня 1925 року в маленькому будиночку в Сен-Люпісьєні, у канадській провінції Манітоба. Його сім’я була багатодітною, в Анрі було дванадцять братів і сестер. Його батько був фермером, а мама дуже набожною жінкою. Під час навчання в Коледжі єзуїтів у Сен-Боніфасі, а потім у Манітобському університеті, де юнак здобував докторський ступінь із права, він відкрив у собі пристрасть до виступів на публіку та до спілкування.
Відтак нікого не здивувало, що в 1943 році Анрі дебютував на сцені найстарішої театральної компанії Канади the Cercle Molière. До слова тут до нього незабаром приєдналася його сестра Ліліан, яка стала першопроходицею — першою жінкою, яка працювала на радіо, та брат Леандр, майбутній письменник і доктор літератури. Але, навіть за наявності певних талантів Анрі Бержерон, однак, не зробив кар’єри в цій галузі. Натомість наступного року він одружився з Івонною Мерсьє, медсестрою, яка народила йому п’ятеро дітей.
1946 року Анрі Бержерон розпочав роботу на радіо, ставши першим диктором ефіру на CKSB Saint-Boniface — першій франкомовній радіостанції Західної Канади. Пізніше, чоловік розповідатиме, що Winnipeg Free Press виступала проти запуску цієї радіостанції. Газета воліла б бачити україномовне чи німецькомовне радіо в провінції, оскільки франкомовна громада в Манітобі була значно меншою за дві інші.
Через три роки Анрі Бержерон був найнятий головним диктором на радіо CKCH-Hull у Галлі. А вже через кілька місяців після прибуття в це нове робоче середовище, його призначили програмним директором. Слід зауважити, що тут чоловік пропрацював до 1952 року, тобто до того часу, коли в Монреалі не почало роботу Суспільне телебачення, першим франкомовним ведучим якого він став. При цьому Анрі Бержерон завжди вирізнявся своєю бездоганною двомовністю. Відтак напередодні відкриття першого телеканалу в Монреалі Анрі не випадково попросили стати його обличчям і голосом.
Телевізійний дебют
Анрі Бержерон прибув до Монреаля за тиждень до запуску, на той час ще двомовного каналу CBFT Montreal, який був запланований на 2 вересня 1952 року. У той час ефір першого монреальського каналу на 100% був прямим відтак в обов’язки ведучого входило забезпечувати переходи ефіру, ведення програм наживо. Анрі Бержерон був не лише першим диктором, але і єдиним на той час. Саме його голос чули глядачі в позивних каналу, який через кілька років дав зрозуміти, що прийшла ера кольорового телебачення на Radio-Canada.
Сам Анрі Бержерон говорив пізніше, що телебачення, безперечно, змінило життя монреальців, при цьому його життя воно буквально потрясло. Анрі досить швидко освоїв усі тонкощі роботи ведучого. Через якийсь час він уже не приймав ніяких заперечень від глядачів, а заходив у їхні вітальні впевнено, зі знанням справи. Він був певен, що диктор має прийняти стиль канадського радіо та втілювати суспільне телебачення в життя. Хоча колеги по радіо спочатку критикували його за посмішку на екрані, Анрі Бержерон розумів, що краще заходити в домівки глядачів ніжно й сердечно. А ще, Анрі вважав важливим залишатись на екрані собою за будь-яких обставин.
На початку своєї роботи телебачення Radio-Canada пропонувало глядачам програми культурного та сімейного змісту. Починаючи з 1953 року Анрі Бержерон веде шоу L’heure du concert обома мовами. Програма знайомить із місцевими артистами. На зміну цій музичній програмі в 1966 році прийшла Les beaux Dimanches, яка, як тепер відомо, стане великою телевізійною культурною подією. Не дивлячись на те, що Анрі був організатором багатьох телешоу, ця серія програм виділялася.
Завдяки цій щотижневій розважальній передачі вистави, концерти, різноманітні програми, художні та документальні фільми приходили в мільйони помешкань. А ще, звичайно, підкупав монреальців елегантний ведучій. Не дарма цю програму глядачі дивитимуться і любитимуть аж до 2004 року.
Мова має значення
Анрі Бержерон допоміг створити стиль Radio-Canada, передавши вишукану, витончену французьку мову, яка того часу подобалася франко-канадській еліті. Він підтримував високий рівень французької мови в ефірі та навчив цієї традиції своїх колег, радіо- та телеведучих. Він так само вільно володів англійською. Він заслужив повагу глядачів, завдяки поєднанню грайливості і простоти.
Анрі Бержерон завжди цінував роль сполучної ланки між монреальськими митцями й публікою, та все ж насамперед він вважав себе універсалом. Відтак із задоволенням вів ігри, озвучував документальні фільми, як на радіо, так і на телебаченні.
Анрі Бержерон також зробив собі ім’я як ведучий дитячої програми. За радіопередачу, яка виходила з 1963 до 1967 року, він був визнаний найкращим ведучим дитячої програми. 1967 року «дядько Анрі» навіть записав альбом дитячих оповідань, а 1968 року його попросили озвучити диск зі статевого виховання для 10–12-річних дітей — «Ton sexe et l’autre». Він також працював диктором для постановок Національної кіноради та був професором комунікацій у Монреальському університеті.
Протягом своєї плідної кар’єри він одночасно виконував обов’язки ведучого гала-концертів, диктора на радіо, диктора Національної ради з питань кіно та професора комунікацій у Монреальському університеті. Успіх його програм не мав жодних сумнівів. Якщо називати лише найвідоміші, то у 60-х це, безперечно, були L’Heure du Concert та Concert pour la Jeunesse. А в 1970–80 роках можна відзначити Les Beaux Dimanches.
Письменницька кар’єра
Пізніше Анрі Бержерон проміняв свій «бойовий» мікрофон на перо. Він спробував писати і з-під його пера вийшло кілька книг, серед яких дві збірки коротких творів і дві автобіографічні оповіді. У 1992 році він також випустив практичну книгу для комунікаторів La communication… c’est tout, яка вчить читачів красиво і правильно говорити. А в 1998 — романтичну біографію L’Amazone, написану на честь його дружини та піонерів Заходу, яка дозволяє насолодитися дивовижною подорожжю верхи на коні у XIX столітті. У його роботах легко помітити ті самі якості, які зробили його відомим радіо- і телеведучим. Це ритм оповідача, відчуття напруги, ясність і стислість мови.
Він завершив свою кар’єру, яка була наповнена відзнаками та нагородами, зокрема, премія від Ради французького життя в Америці в 1963 році, Орден Канади 1978 року, Орден франкофонів Америки в 1989, Національний орден Квебеку 1995 року тощо. Також Анрі Бержерон був посмертно нагороджений премією Жоржа-Еміля-Лапальма у 2000 році.
Анрі Бержерон помер від раку 10 липня 2000 року.
Джерела: