Festival TransAmérique елегантно поєднує мистецькі тенденції, дозволяючи публіці відкрити для себе сміливі та унікальні творіння. Гібридний та багатомовний фестиваль пропонує поєднання театру й танцю у фрагментарній формі, створюючи строкаті та жваві вистави, свідками яких можна бути щороку, починаючи з 1985, коли відбувся перший захід. Усе, що тут відбувається — завжди дивовижно, вистави йдуть одна за одною, при тому, не бувши, навіть хоч трохи схожими одна на одну, на превелику радість публіки. Більш детально читайте на montrealski.net.
Історія фестивалю
Festival TransAmériques — це міжнародний фестиваль виконавських мистецтв, присвячений найсучаснішим проявам танцю та театру. З моменту свого першого проведення в 1985 році він прагне сміливих, самобутніх художніх робіт та свіжих поглядів. І судячи з наступних досягнень йому це непогано вдається.
Щороку Festival TransAmérique відвідує більш як 35 тис. глядачів. Мова не лише про мешканців мегаполіса, чи навіть провінції Квебек, чи загалом Канади. Сюди приїздять глядачі й зацікавлені люди з усього світу, адже фестиваль уже давно отримав статус міжнародного.
Щоб обслуговувати таку чималеньку кількість людей потрібно неабияку команду однодумців, які б допомагали в проведенні заходу. Слід сказати, що щороку більш ніж 40 волонтерів допомагають організаторам, працюючи близько 400 годин.
До всього того, на фестивалі щороку виступає майже 200 доповідачів, організаторів фестивалів, художніх консультантів, драматургів та делегатів. Усі вони відвідують Festival TransAmérique, причому 100 з них представляють близько двадцяти різних країн світу.
Висвітлюють роботу фестивалю не менше 190 журналістів. Ще б пак, така подія. Більша частина з них представники монреальських, квебекських та загальнодержавних ЗМІ. Але слід зазначити, якщо вже фестиваль отримав статус міжнародного, то бонусом отримав і зацікавленість закордонної преси. Відтак більш ніж десяток, із майже 200 журналістів представляють видання та електронні ЗМІ інших країн.
Суто монреальський фестиваль
Маючи штаб-квартиру в Монреалі, Festival TransAmériques веде безперервний діалог саме з містом, його районами, театрами, які тут розташовані, знає його історію. Усе це приваблює глядачів та допомагає взаємодіяти з найрізноманітнішою аудиторією, яку фестиваль завжди прагне розширити та зблизити.
До всього того Festival TransAmériques підтримує розвиток та поширення нових робіт квебекських, канадських та місцевих корінних митців, прагнучи створити найкращі умови для їхнього процвітання. Фестиваль має на меті зміцнювати місцеві мистецькі спільноти, пропонуючи простір для обміну та взаємного натхнення.
Представляючи вистави митців із Канади та з-за кордону, Festival TransAmériques сприяє розвитку глядацької уяви та шанує складність світу. Фестиваль ініціює незабутні відкриття та потужні враження, що поєднують емоції зі знаннями. Festival TransAmériques — це свято виконавської майстерності, театральних мистецтв, яке відбувається щороку навесні.
Окремо слід зазначити, що з понад 40 років, які проводиться Festival TransAmériques, його художнім керівником, починаючи з 2015 року є Мартін Фошер. Людина, відома своїми незабутніми роботами на перетині танцю та театру. До того ж Фошера знають, як того, хто славиться епатажними, інноваційними сценічними виступами.
Саме Мартін Фошер упродовж десятиліття щороку збирає близько двадцяти вистав на сцені фестивалю, а також курує проведення семінарів, дебатів та інших організованих заходів, заохочуючи таким чином обмін між митцями та публікою.
Відтак Festival TransAmériques бувши найбільшим фестивалем сучасного мистецтва в Північній Америці, користується визнанням у своїй галузі. Він є вірним іміджу свого рідного міста, змушуючи Монреаль резонувати з кожним його проведенням.
До того ж Festival TransAmériques є однією з перших великих подій весни в мегаполісі, ефектно розпочинаючи кожен новий фестивальний сезон у місті, оживляючи Place des Arts та саме місто і його мешканців. Програма фестивалю постійно змінюється, прагнучи розвитку, але, перш за все, це свято живого мистецтва за будь-якої нагоди.
Гості фестивалю
Відтак не дивно, що вельми велика кількість видатних митців, прагнули брати участь у фестивалі. Серед них такі імена, як Пітер Брук, Тадеуш Кантор, Аріан Мнушкіне, Пітер Селларс, Роберт Вілсон та Ален Платель. До всього Festival TransAmériques з дня свого заснування, завжди прагнув до сприяння розвитку місцевого театрального мистецтва шляхом спільного виробництва робіт Робера Лепажа, Жиля Мае, Дені Марло, Марі Брассара та Сільвена Емара.
У рамках свого 19-го фестивалю, глядачам запропоновано 20 танцювальних, театральних та перформанс-вистав колективів із Канади та інших країн, а також безліч заходів, пов’язаних із виконавським мистецтвом. Ансамбль Hatched Ensemble один із закордонних колективів, він із Південної Африки й безстрашно кидає виклик традиційному уявленню про балет. Цей колектив був створений хореографинею і виконавицею Мамелою Ньямзою.
Жінка є відомою постаттю в танцювальному світі, вона мешкає в Кейптауні близько двадцяти років. Вистава, виконана з особливою естетикою. Відтак її одразу полюбили глядачі, адже вона неймовірна. Під звуки музики Le Cygne з Carnaval des animaux Каміля Сен-Санса, вона здобула звання однієї з найяскравіших подій фестивалю. До слова, це перший візит цієї команди до Монреаля, який може допомогти виконавцям і виконавицям переосмислити канони класичного танцю. У будь-якому разі, цей виступ слід побачити на власні очі.
Ще одна історія й один колектив з 19 фестивалю. Знаний режисер Крістіан Лапуант об’єднався з австралійською композиторкою Розою Лінд, щоб створити оперу. Натхненником для цього дуету став сценарій Маргарити Дюрас до відомого фільму Алена Рене. Відтак більш ніж через півстоліття після виходу славнозвісного фільму «Хіросіма, моя любов» митці хочуть віддати шану сучасності твору.
До того ж авторів опери надихнула краса думки Дюрас, яка стала ще більш актуальною в наш час, коли світ почав занурюватися в хаос. Це спільна постановка Carte Blanche, Chants Libres та квартету Bozzini, що повністю розмиває дисциплінарні межі.
Сила в різноманітності
Нині організатори фестивалю певні в тому, що сила в різноманітності. Головне, створити умови, які б забезпечували висвітлення широкого спектра поглядів, досвіду, ідентичностей, стилів, світоглядів та космогоній.
Важливо, що для цього є простори, де всіх людей сприймають такими, якими вони є насправді незалежно від їхнього походження, фінансового стану, сексуальної орієнтації, гендерного самовираження, культурного та расового походження. При цьому посилюється увага до тих історій, що залишаються непоміченими, до незгідних думок і суперечливих поглядів та маргіналізованих мов на сцені, серед аудиторії та в усій організації.
На цьому тлі створюється таке середовище, яке сприяло б виправленню минулої та теперішньої нерівності, рівному доступу для аудиторії, працівників та партнерів через ініціативи, адаптовані до їхніх потреб. Пріоритетність місць проведення заходів, що забезпечують універсальну доступність, та сприяння економічній доступності.
Джерела: