Луї Кіліко один із провідних оперних баритонів XX століття. За життя він із чарівною відвертістю уродженця Монреаля розказував про свою тривалу та видатну кар’єру, відзначену, зокрема, визначальною грою трагічного блазня герцога, горбаня Ріголетто в опері на три дії Джузеппе Верді. Він виконав цю роль понад 500 разів у Метрополітен-опера та інших міжнародних театрах. Більш детально читайте на montrealski.net.
Луї Кіліко співав разом із легендами вокалу свого часу — тенорами Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Джоном Вікерсом і Хосе Каррерасом, а також сопрано Джоан Сазерленд, Ренатою Тебальді, Ренатою Скотто та Беверлі Сіллз. Луї любив розмірковувати про критиків, нову музику та нові постановки. З молодими співаками він ділився знаннями та порадами, заснованими на його особисто розробленому підході до голосу, а також уявленнями про ділову сторону будь-якого виступу.
Горбань Риголетто
Поряд із великою кількістю світлих спогадів і деяких не зовсім коректних анекдотів, його почуття гумору було майже бездоганним. Особливо коли він згадував моменти неприборканих веселощів, як на сцені, так і поза нею, а також кумедності пов’язані з дефектами сценічного гардероба або несправними декораціями.
Окрім славнозвісного горбаня Ріголетто, Луї Кіліко виконував головні партії баритона в багатьох великих оперних театрах світу, включаючи Ковент-Гарден, Паризьку оперу, Великий театр і Віденську державну оперу. За більш як 25 років у Метрополітен-опера відбулося майже 300 виступів, разом із всесвітньо відомими тенорами та не менш відомими сопрано.
Луї Кіліко дерегували такі провідні диригенти, як Джеймс Левін, Зубін Мета, Річард Бонінге та Клаудіо Аббадо. Після того, як він припинив виходити на сцену в Метрополітен-опера співак продовжував виступати та записуватись, найчастіше зі своєю дружиною, відомою концертуючою піаністкою Крістіною Петровською Кіліко, яка нещодавно стала членкинею Ордену Канади, Ордену Онтаріо та Королівського товариства Канади.
Подружжя багато гастролювало разом у дуетних концертах, записало чотири компакт-диски, включно з Mr. Rigoletto: My Life in Music, а також співпрацювало над двома книгами та навчальним відео.
Дитячі роки
Луї Кіліко народився в Монреалі 14 січня 1925 року. Його батько був за національністю італійцем, мати мала франко-канадського походження. У юності Луї був сольним хористом у хорі церкви Святого Жака в Монреалі, навчався співу у Френка Х. Роу. Серед юнацьких досягнень майбутньої зірки його перемога в конкурсі, який організувало Товариство Святого Жана Батиста в 1947 році.
За наполяганням піаністки та викладачки вокалу Ліни Піццолонго, яка, до речі, стала його дружиною в 1949 році, він продовжив навчання в консерваторії Санта Чечілія в Римі. Тут його викладачем стала Тереза Педіконі та знаменитий баритон Ріккардо Страччіарі.
Повернувшись зі столиці Італії до Монреаля в 1948–1952 роках він працював із Піццолонго та Мартіалом Сінгером у Музичній Консерваторії Квебеку в мегаполісі та співав ролі другого плану у Variétés lyriques, мова йшла про «Севільського цирульника» та «Травіату». За допомогою стипендії коледжу Маннеса в Нью-Йорку Луї Кіліко знову почав навчатись, він вивчав вокал з 1952 до 1955 року в Сінгера, постановку — у Ральфа Герберта та Дезіре Дефрера та репертуар — в Еміля Купера.
Луї також отримав першу премію на радіоконкурсах «Nos futures étoiles» і «Singing Stars of Tomorrow» у 1953 році, а в 1953–1954 роках відправився в тур «Молоді музиканти Канади» разом із мецо-сопрано Роландою Гарньє. Він також брав участь у програмах CBC TV «Мюзик Хол», «Серенада для струнних» і «Силует».
Дебют на професійній сцені
У 1954 році Луї Кіліко дебютував на професійній сцені в ролі Рангоні в опері «Борис Годунов» Модеста Мусоргського в складі Оперної гільдії Монреаля. У 1955 році він переміг на ефірних прослуховуваннях для Метрополітен-опера та знову дебютував у Нью-Йоркській опері, співаючи партію Жермона в шедеврі Джузеппе Верді «Травіата».
У 1957 році Луї Кіліко виконав головну роль Мазетто в «Дон Жуані» для Монреальських фестивалів. Продовжуючи тему фестивалів, слід зауважити, що в 1959 році на фестивалі «Сполето» в Італії він виконав головну партію в опері Гаетано Доніцетті. У 1960 році Кіліко отримав грант від Ради Канади. Того ж року дебютував у Ковент-Гардені разом із Джоан Сазерленд у ролі Джермонта в старій добрій, дуже знайомій йому «Травіаті».
У 1963 році Кіліко дебютував у Паризькій опері в ролі Родріго в «Дон Карлосі», він брав участь у прем’єрі ораторії Мійо в «Мирі на землі» під диригуванням Чарльза Мунка. Був учасником акторського складу прем’єри опери «Винна мати».
Між 1964 і 1971 роками Кіліко регулярно виступав у багатьох великих оперних театрах світу, серед яких Віденська державна опера, Театр Колон у Буенос-Айресі, Театр Массімо в Палермо й Термі ді Каракалла, а також в операх Венеції, Турина, Флоренції та Парижа. Він також часто виступав із Канадською оперною трупою та Оперою Квебеку. Під час сторіччя Канади Кіліко виступав разом із Джоном Вікерсом і Терезою Стратас у розкішній постановці «Отелло» на Площі мистецтв у Монреалі. Він також співав у «Царі Едіпі» Стравінського в Торонто.
Не забував Луї Кіліко про рідну Канаду. Тут він регулярно виступав із Канадською оперною трупою в Торонто, дебютувавши в ролі Яго в шекспірівському «Отелло». Цей дебют трапився в 1960 році. До слова, пізніші ролі на канадській землі включали Ріголетто, Макбета, Саймона Бокканегра, Жермона, Амонасро в «Аїді», Скарпіа в «Тосці», а також Енріко в «Лючії ді Ламмермур». Він також кілька разів виступав на CBC, зокрема, в ролі Макбета у 1973 році. Луї Кіліко також співав на Стратфордському фестивалі, Ванкуверській опері та в Опері Квебеку.
Так склалося, що протягом 1970-х років відомий монреалець виступав у різних центрах Сполучених Штатів, включаючи Сан-Франциско, Філадельфію, Новий Орлеан та Балтімор. Луї брав участь у концертних версіях рідкісних опер зі знаною Американською оперною компанією та диригентом Євою Квелер у Карнегі-Холлі, зокрема, в операх Гаэтано Доницетті «Джемма ди Верджи» та «Паризіна д’Есте». Тут йому пощастило виступати разом із дівою оперної сцени Монсеррат Кабальє.
У 1972 році Луї Кіліко виконав головну партію в опері на чотири дії «Вільям Телль», Джоаккіно Россіні. Це було концертне виконання під акомпанемент Оперного оркестру Нью-Йорка. Роль Матильди, до слова, виконала неперевершена Клара Барлоу.
Метрополітен-опера
Луї Кіліко, що називається добрався до Метрополітен-опера в лютому 1972 року. Йому довелося нашвидкуруч міняти Томаса Стюарта, який повинен був співати партію Ґоло в «Пеллеасі та Мелізанді». А офіційний дебют Луї Кіліко на цій сцені відбувся 1 січня 1973 року, коли він заспівав партію Жермона. У 1987 стався ще один досить цікавий дебют.
Річ у тім, що Луї Кіліко вийшов на сцену разом зі своїм сином Джино Кіліко. Подія сталася під час оперного спектаклю «Манон», Жуля Массоне. Син Луї теж був баритоном. Відтак ця вистава стала відомою через те, що це була перша партія батька й сина в одній опері в Метрополітен-опера.
За 45-річну кар’єру Луї Кіліко зіграв щонайменше 80 ролей. Його останній живий виступ відбувся 15 квітня 2000 року під час концерту, проведеному Centro Culturale Italiano del Quebec у Сен-Леонарі.
Джерела:
- https://www.opera.ca/whats-new/speaking-personally-conversations-with-christina-petrowska-quilico-mr-rigoletto-baritone-louis-quilico-shares-stories-and-observations-in-new-podcast-series/
- https://www.thecanadianencyclopedia.ca/en/article/louis-quilico-emc
- https://louisquilico.com/louis-quilico-c-c-biography/