Після деяких експериментальних випробувань влітку 1952 року, уже 6 вересня було розпочато програмування CBFT Montreal, першого телевізійного каналу Radio-Canada. У 1950-х роках мережа французького Radio-Canada розгорнула свої передавачі по всій країні. Таким чином, в 1954 році CBAF Moncton стала першою радіостанцією мережі за межами Квебеку. Потім, влітку 1955 року, в Оттаві був урочисто відкритий телеканал CBOFT. Так розпочалася телевізійна ера Монреалю. Якщо ж говорити про знакові телевізійні проєкти, то не можна не відзначити церемонію коронації під час сходженням на престол королеви Єлизавети II в 1953 році, а після цього королівський візит до Канади в 1957. Ці два проєкти дали початок широкомасштабному виробництву та великим інноваціям на Radio-Canada. Більш докладно про це читайте на montrealski.net.
Становлення телебачення
Із самого початку станція CBFT Montreal була двомовною. Протягом перших місяців мовлення станція транслювала приблизно 18 годин телебачення на тиждень. Тому програмний контент було зосереджено на вечірній час. Зазвичай ефір починався о 17:30 з дитячої програми, потім було чергування програм французькою та англійською мовами. «Пепіно й Капуцин», «Ніч хокею» і «Сім’я Плуфф», через кілька років ці передачі стануть класикою і будуть одними з найбільших успіхів першого року канадського телебачення.
Але був серед них, ще один успіх, про який не можливо не розповісти. Певно, це був один із найважливіших телевізійних і радіо проєктів Radio-Canada. Уже через дев’ять місяців після свого відкриття, телебаченню Radio-Canada довелось проходити неабияке випробування, у першу чергу, на професіоналізм. Уся річ у тім, що 2 червня 1953 року відбулась церемонія вступу на престол королеви Єлизавети II. Саме ця подія стала першою трансляцією королівської коронації по телебаченню та радіо в усьому світі.
Неабияка роль у цій події була відведена саме монреальській телерадіокомпанії. Адже саме Radio-Canada взяла на себе зобов’язання транслювати подію, хай не в прямому ефірі, але якнайшвидше, після того, як вона станеться для численної північноамериканської аудиторії. Щоб висвітлити подію такого масштабу і значущості Radio-Canada мала використати величезні ресурси, і вона їх у підсумку використала, досягши кінцевої мети.
Процедура коронації
Юна Єлизавета була коронована королевою типово дощовим лондонським днем. Церемонію для британців показувала Бі-Бі-Сі, компанія, до слова, теж виклалась по максимуму, зробивши усе можливе. І це зовсім не дивно, адже близько 20,4 мільйона британців стежили за подією в прямому ефірі по телебаченню, а ще 11,7 мільйона слухали по радіо. Щоб глядачі могли повною мірою відчути всю атмосферу коронації королеви, перейнятися подією, не пропустити жодної деталі, Бі-Бі-Сі сховала аж двадцять камер у Вестмінстерському абатстві та близько п’ятдесяти камер на вулицях Лондона.
Окрім того, завдячуючи технічному прогресу того часу, за церемонією змогли слідкувати всі члени Співдружності націй — асоціації незалежних держав, які раніше входили в Британську імперію і визнавали та визнають Британського монарха, як символ вільного єднання.
Radio-Canada своєю чергою підготувало групу журналістів, яка теж висвітлювала коронацію, знаходячись на місці в Лондоні. На радіо та телебаченні були заплановані спеціальні програми. Серед тих, хто був відряджений до Лондона були журналісти Жерар Артур, Джудіт Жасмін і Рене Левеск.
На нинішніх архівних матеріалах, які збережені на Radio-Canada, можна побачити основні моменти церемонії, включаючи присягу, миропомазання та інвеституру, тобто момент, коли корона покладалася на голову суверена. Всю процедуру здійснював архієпископ Кентерберійський Джеффрі Фішер, який служив у Вестмінстерському абатстві, місці, де коронувалися правителі Англії із часів Вільгельма Завойовника. Уся церемонія тривала більш як чотири години.
Монреальський журналіст Раіо-Канада Рене Левеск стояв поміж натовпу. Він слідкував за королівською процесією, коли вона залишатиме Вестмінстерське абатство. У той момент, коли королівська велика церемоніальна карета проїхала перед натовпом, він встиг, широко розплющивши очі, втім, як усі, побачити тонкий силует і скіпетр у кволій руці, а в іншій руці — ще тендітнішій, щоб нести таку вагу — глобус.
Координація з Бі-Бі-Сі
Природно, що на Radio-Canada відзначили тогочасного прем’єр-міністра країни Луї Сен-Лорана, який відвідав коронацію в Лондоні. Він один із 8251 гостя зі 129 країн світу. Кількома днями раніше прем’єр-міністр проголосив Єлизавету II королевою Канади. Radio-Canada транслювало це повідомлення. У своїй промові Луї Сен-Лоран віддав належне королеві, запевняючи її у вірності всіх канадців.
Звичайно, що Radio-Canada дуже хотіла, щоб цю подію побачили якомога більше глядачів у Північній Америці, а ще, щоб це сталося якнайшвидше, протягом 2 червня. У підсумку вона стала першою телекомпанією в Північній Америці, яка транслювала повний ефір коронації королеви менш ніж через чотири години після завершення церемонії в Лондоні. На той час, слід сказати, це було перше матеріально-технічне досягнення такого масштабу.
Radio-Canada доводилось координувати всі свої дії з Бі-Бі-Сі, яка не лише вела пряму трансляцію події, але й робила її запис на плівку. Ця велика подія стала, як технічним, так і логістичним подвигом. Щоб “законсервувати” зображення, плівки були проявлені в Лондоні, а потім транспортувалися до Монреаля. Про процедуру доставлення плівок слід розповісти більш докладно.
Першим взявся до справи повітряний флот Королівських ВПС, який згодився доставити плівки до аеропорту Хітроу, для відправлення в Гуз-Бей, Лабрадор. Звідти реактивний винищувач Королівських ВПС Канади доставив полівки до аеропорту Сен-Юбер. Потім записи транспортувалися гелікоптером до будівлі Radio-Canada у Монреалі для трансляції.
Саме таким чином о 16:15 в Канаді виходить перший запис церемонії коронації. Уся ця естафета стала темою документального фільму «Операція «Поні-експрес». Тут видно, як солдати обережно переносять дорогоцінні коробки з плівкою в гелікоптер, який летить до Хітроу. Про серйозність і важливість телевізійного проєкту на Radio-Canada, говорить той факт, що весь процес перевезення телевізійних записів коронації описувався як місія.
Французькомовне телебачення і радіо
У січні 1954 року в Монреалі відбулося відкриття англійської станції CBMT, що усунуло серйозне подразнення для глядачів з обох сторін. З двомовного, канал тепер стає виключно французьким. Наприкінці другого року існування телебачення Radio-Canada вже охоплювало понад 60% мешканців. Що стосується кількості телевізорів у населення, то в Канаді вона досягла мільйона. Приголомшливий прогрес, коли відомо, що в 1952 році в такому великому регіоні, як Монреаль, було всього близько 7,5 тис. «ящиків».
А ще через три роки, з 12 по 16 жовтня 1957 року, королева Єлизавета II здійснила свою першу поїздку до Канади, як суверенної держави. Вона знову увійшла в історію, ставши першим правлячим монархом, який відвідав канадський парламент. І вдруге Radio-Canada використає всі доступні засоби, щоб висвітлити цей грандіозний момент, пов’язаний із королівською особою, але це вже зовсім інша історія.
Джерела:
- https://ici.radio-canada.ca/nouvelle/1837278/radio-canada-histoire-television-radio-emissions-archives
- https://ici.radio-canada.ca/nouvelle/1104025/couronnement-reine-elisabeth-2-television-histoire-royaute-archives
- https://ici.radio-canada.ca/nouvelle/1149037/reine-elisabeth-britannique-histoire-archives