Воєнний кореспондент, який не був популярним і відомим широкій канадській громадськості, Марсель Уімет, з усім тим, був одним із тих небагатьох, хто у 1940-х роках висвітлював Другу світову війну для Radio-Canada та CBC. Він був єдиним, хто розповідав французькою мовою про висадку в Нормандії. Битва за Кан, звільнення Парижа, суд над маршалом Петеном, усе це монреальський журналіст бачив на власні очі. А ще професійна доля привела його до бункера Адольфа Гітлера в самому центрі Берліна, лише через кілька тижнів після самогубства нацистського диктатора. Більш докладно про історію життя радіо журналіста, який поклав початок канадському мовленню, стояв у початків створення франкомовного телебачення в Монреалі, ставши віцепрезидентом, а потім генеральним менеджером французької мережі читайте на montrealski.net.
Дитинство та навчання
Марсель Уімет народився в Монреалі в 1915 році. Хлопчик мав два роки, коли його сім’я переїхала до Оттави, де він виріс, навчався і почав свою кар’єру в журналістиці. Його батько, Пол Г. Уімет, відповідав за переклад у Палаті громад. Це був час Постанови № 17, прийнятої урядом Онтаріо, щоб обмежити використання французької мови в школах провінції. Країна також була занурена в дебати про призов на військову службу, коли ще вирувала Перша світова війна.
Марсель навчався в Оттавському університеті та Школі соціальних досліджень Паризького університету. Коли він закінчив навчання на факультеті політології в Оттаві в 1934 році, юнак досить швидко отримав свою першу роботу у франкомовній газеті Le Droit d’Ottawa. На той час Марсель Уімет чудово володів двома мовами. Незабаром після цього він отримав стипендію для вивчення соціальних і політичних наук і щасливий відправився в Париж, де навчався впродовж двох років.
Повернувшись до Канади в 1939 році, він взявся за перо, збираючись писати статті в галузі права, але його кар’єра прийняла зовсім несподіваний, і, як показав час вирішальний поворот. Річ у тім, що Le Droit d’Ottawa придбала радіостанцію в Гатіно, що у Квебеці, яка була афілійованою з Radio-Canada, заснованою кілька років тому. В офісі газети була встановлена кабіна, з якої місцеві журналісти, у тому числі Марсель Уімет — і, до речі, Жуль Леже, майбутній генерал-губернатор Канади — представляли щоденні випуски новин.
Саме тоді Марселя Уімета й було найнято на роботу в Radio-Canada. Посприяв цьому призначанню ще й той факт, що очікувався королівський візит короля Георга VI й королеви Єлизавети, батьків Єлизавети II. Тобто хтось мав про них розповідати. Відтак у 1939 році Марсель Уімет почав роботу в Radio-Canada, франкомовному громадському радіо CBC.
Початок кар’єри на радіо
На той час Суспільному мовнику ще не було і трьох років, і він готувався інформувати канадців про найжахливіший конфлікт XX століття — Другу світову війну. Мало того, Radio-Canada, не мала справжньої служби новин. Як усе відбувалося, що до інформування слухачів. Якщо потрібно було озвучити важливу інформацію, яка, до прикладу, була надрукована в канадській пресі, і треба було послатись на те, чи інше видання, то кур’єр на велосипеді доставляв ці посилання і вони повністю зачитувались дикторами в ефірі.
Тим часом 10 вересня 1939 року Канада вступила у війну, Radio-Canada на цьому тлі прагнула створити власну інформаційну мережу. Відтак керівництво доручає створення служби новин молодому перспективному журналісту. Завдання до новинарів було одне — швидко, повно та об’єктивно інформувати слухачів. До слова Марселю Уімету було тоді 25 років. 2 січня 1941 року він офіційно став керівником першої редакції французької мережі Radio-Canada.
Роботи було непочатий край. Треба було робити все, починаючи з простого придбання телетайпа, щоб отримувати розсилки від прес агентств. Орієнтиром для монреальських радійників залишалася лондонська служба Бі-Бі-Сі, а тому завойовувати довіру аудиторії розпочали із самого початку. На цьому тлі встановлюються нові журналістські правила: урядові пресрелізи більше не транслюються в тому вигляді, як вони надходять, бюлетені, тобто офіційні документи, не повинні були фінансуватися, а ще на трансляцію в ефірі пропагандистських матеріалів була накладена заборона.
Друга світова війна
У Європі тривала Друга світова війна. Суспільний мовник надіслав кількох воєнних кореспондентів для висвітлення конфлікту, але вони в основному обмежувалися Лондоном, звідки й описували війну. Відтак у 1943 році Марсель Уімет разом із двома іншими колегами журналістами, Бенуа Лафлером і Полем Бареттом, виїхав до Європи. Вони супроводжують канадські та британські війська. Марсель Уімет виділявся серед колег. Спочатку в Італії, де союзники провели першу кампанію, він готує зворушливі репортажі про присутність канадських солдатів, які переживають перше Різдво далеко від своїх рідних.
Згодом репортажі Марселя Уімета отримали національний резонанс у Канаді, а потім, навіть, міжнародний. Кореспондент вирізняється справедливим тоном, точністю та наповненими образами описами. Він не просто повідомляє про події. Це надає його матеріалам автентичності та людського тепла, асоціюючи їх із людьми, які їх переживають.
Як і солдати 1-ї канадської дивізії та 1-ї бронетанкової бригади канадської армії, відпустку 1943 року Марсель Уімет провів на фронті в Італії. У цей Різдвяний день — перший день для канадських солдатів далеко від своїх родин — бої не припинялися. Цілий день гриміли німецькі гармати. Марсель стає свідком, як медична служба союзників вітає поранених зі святом Різдва, співаючи їм колядки. Цей момент миру та спокою надихає Марселя Уімета, який із хвилюванням розповідає про Різдво 1943 року на лінії вогню.
Потім його перевели до Лондона, де готувалася одна з найважливіших операцій Другої світової війни — висадка в Нормандії. 6 червня 1944 року, коли все почалося, Марсель Уімет був серед перших. Він був частиною другої хвилі штурму, яка висадилась на пляжі Берньєр-сюр-Мер через дві години після висадки перших солдатів союзників.
Протягом наступних тижнів і місяців Марсель Уімет буде на місці під час звільнення Парижа та стане свідком радості людей. Він продовжував супроводжувати канадські війська, які брали участь у звільненні Кана, Парижа, Нідерландів і Бельгії. Саме в Нідерландах він дізнався про взяття Берліна та самогубство Адольфа Гітлера.
Супроводжуючи полк де ла Шодєра, відважний кореспондент пройшов через кілька зруйнованих німецьких міст, щоб дістатися до столиці Третього Рейху. Він, навіть заходить до руїн бункера фюрера, один із небагатьох журналістів-союзників, які мали цей привілей. Протягом 18 місяців служби в Європі Марсель Уімет підготував майже 200 звітів із фронту, переважно французькою мовою.
Робота менеджера
Повернувшись із війни, Марсель Уімет хотів би продовжити займатися журналістикою, але його боси вирішили по іншому. У 1945 році його призначили директором із переговорів і зв’язків із громадськістю. Згодом він обіймав інші керівні посади на Radio-Canada.
Як віцепрезидент Radio-Canada він запустив різні програми для просування франкомовної культури, такі як «Конкурс майбутніх зірок» або «Радіоканадський драматичний конкурс». Під його керівництвом Radio-Canada, зокрема, придбала радіостанції в Західній Канаді та забезпечила представлення програм французькою мовою на нових телевізійних станціях.
Джерела:
- https://ici.radio-canada.ca/nouvelle/1648394/marcel-ouimet-journaliste-correspondant-guerre-directeur-reseau-francais-archives
- https://ici.radio-canada.ca/ohdio/balados/7051/andre-martineau-passe-revisite-archives/918300/seconde-guerre-mondiale-journalisme-recit
- https://l-express.ca/ici-marcel-ouimet-directement-de-la-deuxieme-guerre-mondiale/