Медсестра, яка опікувалася цілим містом: історія Жанни Манс – засновниці першої лікарні Монреаля

Серед засновників міста Монреаля великої уваги заслуговує жінка на ім’я Жанна Манс. Саме вона започаткувала у місті першу лікарню. Як медсестра, жінка опікувалася усіма пацієнтами самостійно, постійно шукаючи фінансів для розбудови закладу і розвитку медицини в місті. Про життя Жанни Манс і її роль в історії Монреаля – пишемо далі на montrealski.

Дитинство, молодість і місіонерство

Жанна Манс народилася восени 1606 року у французькому місті Лангр. Її сім’я походить із серйозного буржуазного роду. Батько був прокурором у провінції Бургундія. Мати Жанни померла досить рано. Юній дівчинці довелося самотужки виховувати одинадцятьох молодших братів і сестер. А період тоді у Європі був складним – тривала Тридцятилітня війна, а чума «приходила» ледь не кожну домівку. 

У віці 34 років Жанна вирішила поєднати своє життя із місіонерством. Таке покликання вона відчула під час паломництва у місто Труа, що в провінції Шампань. Зі сестрами-черницями жінка згодом відправилася на американський континент. У той період її країна проводила перші колонізаційні процеси на території Нова Франція. Із такою ініціативою їх підтримала королівська родина. Жанна вступила у товариство «Нотр-Дам Монреаль». Завданням цієї спільноти було навернення місцевого населення індіанців Нової Франції до християнства.

Фото: pacmusee.qc.ca

Місія – лікарня на острові Монреаль

Жанна Манс відправилася у Квебек слідом за черницями «Урсулін». Із порту Ла-Рошель судно вирушило навесні 1641 року. Подорож через Атлантичний океан тривала понад три місяці. Вона прибула на острів Монреаль разом із групою військовослужбовця Поля Шомеді, якого і вважають засновником міста. 

Фото: le-verbe.com

Жанна Манс була серед тих людей, котрі і закладали наріжне каміння нового міста. Сталося це у 1642 році. Одразу після цього жінка взялася за будівництво лікарні. Спершу Жанна працювала у своєму власному помешканні як медична сестра. Так тривало понад три роки. 

У 1645 році Жанна отримала пожертву на будівництво лікарні від Анжеліки Булліон. За шість тисяч франків жінка почала зводити заклад на вулиці Сен-Поль. Жанна Манс опікувалася лікарнею і її пацієнтами упродовж 17 років. 

Надавала медичну допомогу потребуючим жінка часто власноруч. Тільки у 1657 році у заклад прийшли ще три співробітниці. Населення міста постійно зростало, зростали і потреби пацієнтів. Лікарня потребувала удосконалення. У 1688 році в місті спорудили кам’яну будівлю для закладу.

Мандрівки на батьківщину

Медсестра постійно шукала грошей для покращення умов у клініці. Перш за все – у жертводавців із Франції. Першу поїздку вона здійснила у 1650 році. Тоді їй вдалося отримати 22 тисячі ліврів від заможних родин. Однак згодом велику частину грошей Жанна Манс вирішила дати Полю Шомеді для захисту міста від нападів тубільців. 

Через сім років Манс відвідує батьківщину вдруге. Дорогою із Франції їй довелося доглядати трьох сестер із монастиря Ла-Флеш. На борту відбувся спалах чуми. Із труднощами, але жінки добралися Монреаля у 1659 року. На щастя, усі вижили. 

Завдяки роботі нових медичних сетер і грошей від благодійників, благополуччя і лікарні покращувалося. Справа Жанни Манс жила і розвивалася. У сімдесятих роках жінку настигла тяжка хвороба. 1973 року одна із засновниць Монреаля померла. Жінку поховали у церкві госпіталю. Через кілька століть лікарню міста перенесли ближче до підніжжя королівської гори.

На честь Жанни Манс у Монреалі названа вулиця і парк, а також розміщений пам’ятник. У столиці Канади ім’ям медсестри названа будівля Міністерства охорони здоров’я, а також гуртожиток Університету Вермонта неподалік оздоровчого центру.

Фестиваль Osheaga Music and Arts Festival у Монреалі

Монреаль є одним з головних культурних центрів Канади, де щороку проводиться чимало цікавих подій. Зокрема тут можна відвідати фестиваль Osheaga Music and Arts Festival,...

Монреальська художниця, що всупереч моді обрала для творчості портрети

Пруденс Хьюард відома своїми роботами, які багаті скульптурними формами, величними силуетами, експресіоністськими кольорами та провокативними зображеннями жіночих предметів. Після її смерті Національна галерея Канади...
.,.,.,.