Серед відомих євреїв, пов’язаних із Монреалем, є багато знаменитих особистостей, які зробили неабиякий вклад у розвиток міста, громади, прославили Монреаль, або, навіть врятували, з успіхом вирішивши непорозуміння чи, навіть якісь конфлікти. Як приклад можна назвати такі прізвища, як співак Леонард Коен, джазовий піаніст Оскар Петерсон, суддя Алан Б. Голд та міністр Віктор Голдблум, який відповідав за проведення Олімпійських ігор 1976 року.
З приводу конфліктів і непорозумінь, то, як відомо, саме суддя Голд вів переговори з корінними народами під час кризи Ока, і посприяв його розв’язанню. Більш докладно про життя сина єврейського народу Алана Б. Голда читайте на montrealski.net.
Початок юридичної кар’єри
Після закінчення Середньої школи Барона Бінга, колишньої державної школи в Монреалі, Алан Б. Голд здобув ступінь бакалавра в Університеті Квінзу, а потім юридичний ступінь в Університеті Монреаля. До слова, школа, в якій він навчався закрилася в 1980 році через низький рівень зарахування учнів та зростання вартості навчання. Так розпочалася юридична кар’єра єврейського юнака, уродженця Монреаля. Уже в 1942 році його було прийнято до колегії адвокатів Квебеку.
У цей самий час тривала Друга світова війна, тож Голд вступив до Королівської канадської артилерії, де служив до 1946 року. Відповідно після завершення служби все довелося починати з початку, чим молодий чоловік і зайнявся. Тоді ж, після війни він став активним членом Квебекської колегії адвокатів, був, серед іншого, директором-засновником та адміністратором Бюро правової допомоги.
Починаючи з 1957 до 1971 року Алан Б. Голд викладав за сумісництвом на юридичному факультеті Університету Макґілла, пізніше він став головою правління Університету цього вишу. Крім того, Голд обіймав посаду ректора Університету Конкордія, заступника директора Монреальського університету.
У віці 44 років його було призначено окружним суддею, а в 1970 році Голда призначили головним суддею Квебекського суду. Протягом 17 років він був головним арбітром між урядом Квебеку та його державними службовцями, а також служив посередником та арбітром у спорах щодо портів, залізниць, авіакомпаній, Королівського монетного двору, закордонної служби та багатьох інших підприємств. Ще через понад десять років, в 1983 році його було призначено головним суддею Вищого суду Квебеку, де він залишався до 1992 року.
У 1995 році Голд отримав посаду голови Навчального комітету з питань доступу до правосуддя англійською мовою в судовому окрузі Монреаля. Після виходу на пенсію з посади Голови Верховного суду він став радником у Монреальській юридичній фірмі Davies, Ward, Phillips and Vineberg, де брав участь у кількох гучних справах.
У 1995 році Голда відзначили званням кавалера Ордена Канади, а в 1997 його призначили членом Академії Великого Монреаля. У 1985 році він став кавалером Національного ордена Квебеку. Стипендіальний фонд Алана Б. Голда для юридичного факультету Монреальського університету описується, як данина блискучій кар’єрі видатної людини та шановного джентльмена.
Справи Алана Б. Голда
За свою довгу кар’єру Алан Б. Голд, як арбітр брав участь у багатьох судових справах, були серед них і досить резонансні. До прикладу, в 1968 році саме Голд успішно допоміг провести переговори з робітниками порту Монреаля, уникнувши страйку, який міг стати дуже великим і, відповідно, дорогим заходом протесту. До того ж Алан Б. Голд виступав посередником у страйку 56 тис. залізничників, а також у 1981 та 1991 роках допоміг врегулювати два національні поштові страйки.
Так само відомо про активну участь Алана Б. Голда в успішному врегулюванні й підписанні мирової угоди між керівництвом авіакомпанії Nationair та її працівниками. Цей документ дозволив бортпровідникам повернутися до роботи після шістнадцятимісячного локауту. Того ж року уряд Саскачевану звернувся до Алана Голда під час переговорів щодо врегулювання справи неправомірного засудження Девіда Мілгаарда.
Це була справа про чоловіка, якого помилково засудили за вбивство сексуального характеру. Голд у притаманній йому манері вирішив справу, запобігши несправедливості. Невдовзі після цього його покликали переглянути позасудову угоду, досягнуту між колишнім прем’єр-міністром Браяном Малруні та федеральним урядом у позові пана Малруні про наклеп у справі Airbus.
Криза Ока — історія питання
Але, напевно, найголовнішою, так само найвідомішою справою Алана Б. Голда, була його участь у, так званій, кризі Ока, яка сталася в 1990 році. Мова про протистояння, яке спалахнуло в Оці між народом могавків та урядом Канади. Тоді Голду вдалося врегулювати переговори між двома групами, і його відмінні посередницькі навички були визнані обома сторонами.
Криза Ока — це частина довгої історії. Ще в 1761 році Каньєн’кеха:ка, вони ж індіанське плем’я могавків, домагалися визнання своїх прав на ці землі. Майже одразу після завоювання Нової Франції Великою Британією, могавки написали представникам британського уряду. Вони пояснили свої умови проживання за несприятливих правил, які загрожували їхньому життю. Індіанці оскаржували земельні права сульпіціанців, католицького ордену, якому король Людовик XV надав ці землі в 1717 році, просячи звільнити їх від цієї влади. Сульпіціанці ж, своєю чергою, почали продавати землю європейським поселенцям. Британці вимоги могавків проігнорували.
Протягом наступних 150 років Каньєн’кеха:ка продовжували невпинно оскаржувати своє право власності на землю, їхні прохання систематично відхилялися. У 1851 році вони звернулися з петицією до лорда Елгіна, тодішнього генерал-губернатора Канади, з проханням визнати їхні права на землю, яку вони займали. Це прохання знову було відхилено.
У 1859 році сульпіціанці отримали від провінції Канада офіційне право власності на цю землю. У 1868 році уряд нового Домініону Канада заперечив, що початковий земельний грант Каньєн’кеха:ка чітко резервував для них землю. Пізніше федеральний уряд класифікував її, як тимчасову територію, а не, як заповідник. Тому Закон про індіанців не застосовувався до цього району.
Протестувальники могавки
У наш час криза Ока спалахнула в липні 1990 року. Вона тривала 78 днів, коли протестувальники племені могавків протистояли поліції провінції Квебек та канадським військовим. В основі конфлікту лежало запропоноване розширення поля для гольфу та проєкт нерухомості саме на цій спірній землі. Там розташовувалося кладовище племені могавків.
Напруженість залишалася високою протягом усіх 2,5 місяці, особливо після смерті капрала Марселя Леме, офіцера служби безпеки Квебеку. У конфлікт довелося втрутитись канадським збройним силам. У підсумку федеральний уряд зупинив проєкт розширення поля для гольфу та придбав спірну землю, але він досі не передав її громаді.
У вирішенні цього конфлікту одну з найважливіших ролей якраз і відіграв суддя Алан Б. Голд. Він отримав від могавків угоду про умови переговорів. Від індіанців її підписав чоловік у масці, це було зроблено в присутності Джона Чіаччі, Міністра в справах корінних народів Квебеку, судді Алана Б. Голда та міністра в справах індіанців та розвитку півночі Тома Сіддона.
Джерела: