На початку 1930-х років кілька найвідоміших професійних гравців в азартні ігри Монреаля були залучені до міжнародної торгівлі наркотиками. Серед них був Гаррі «Еджмен» Девіс, якому вдалося стати беззаперечним босом усіх порочних заходів у місті. При цьому він досить майстерно балансував по лезу ножа, бувши посередником між організованою злочинністю міста та корумпованими міськими чиновниками.
Та після майже трьох років контрабанди наркотиків, які ховали на кораблях, що відпливали з Європи, його, нарешті, заарештовують. Це відбулося під час отримання чергової партії зілля у порту Монреаля. Більш докладно про одного з найвідоміших аферистів мегаполіса читайте на montrealski.net.
Початок кримінальної кар’єри
Гаррі Девіс, був євреєм румунського походження. Він народився в 1898 році під ім’ям Хаскель Лазарович, емігрував до Монреаля в 1908 році. Тут він зв’язав своє життя з кримінальним та напівкримінальним світом. Подейкують, що він зробив це, щоб вижити. Окрім контрабанди алкоголю, наркоторгівлі, збройних пограбувань та проституції, він був залучений до азартних ігор та незаконних ставок.
А у 1930-х роках «Еджмен» прийняв, напевно, одне з найгірших рішень у своєму житті — він об’єднався з бутлегером Чарльзом «Чарлі» Файгенбаумом. Разом вони хотіли організувати перевезення героїну та кокаїну через порт Монреаля. Чарльз «Чарлі» Файгенбаум був земляком Девіса. У Монреалі він займався незаконною діяльністю зі встановлення гральних автоматів у десятці місць у Лаврентіївських горах. Певний час його незаконний бізнес процвітав, «Чарлі» контролював близько 300 автоматів. Його, навіть назвали «Королем Півночі» на сцені незаконних азартних ігор.
У 1930 році новостворене незаконне формування, під керівництвом Девіса, Файгенбаума та їхнього представника в Нью-Йорку Пінкуса Бречера, почали свою діяльність. Вони незаконно імпортували європейський героїн та кокаїн, який відправляли кораблями з Європи до порту Монреаля. Після чого наркотики доставлялися автомобілями, такому собі, Луї «Лепке» Бульхалтеру, який був лідером єврейського злочинного клану в Нью-Йорку протягом 1920-х і 1930-х років.
Арешт та суд
У квітні 1933 року Девіса, Файгенбаума, Бречера та шістьох інших гангстерів було заарештовано та звинувачено в незаконному імпорті наркотиків. Обвинувачення більш ніж серйозне, тому в обмін на легке покарання у вигляді 6 місяців ув’язнення Файгенбаум доніс на своїх спільників і став свідком на їхньому суді.
Діючи за наведенням «Чарлі» Файгенбаума, поліція робить рейд до ангара № 16, де серед рулонів японського шовку знаходилися заховані наркотики. Девіса та його підлеглих гангстерів спіймають на гарячому на місці злочину. Вони мали на руках 852 кілограми героїну та інших наркотичних речовин. Під час рейду також заарештують двох вантажників, за те, що вони вантажили рулони шовку на вантажівку мафіозі. У підсумку Девісу буде поставили звинувачення в підкупі митників, а також у контрабанді та незаконному обігу наркотиків.
Та невинність двох нічого не підозрюючих вантажників, яких заарештували під час рейду, невдовзі стає очевидною. Зрештою, вони просто виконували свою роботу. Після звільнення їхні друзі з Ангара № 16 підбадьорюють колег і відзначають цю подію, демонструючи в офісі ангара шовковий рулон, залишений після рейду. До слова цілий рулон цієї шовкової тканини досі є скарбом вантажників.
Вбивство «Товстуна Чарлі»
Зі свого боку, наркобарона Гаррі Девіса визнають винним за п’ятьма окремими пунктами звинувачення в імпорті наркотиків та підкупі правоохоронців. Його засуджують до десяти ударів батогом та чотирнадцяти років ув’язнення у виправній колонії Сен-Вінсент-де-Поль. Наступні роки він провів у в’язниці, підтримуючи зв’язки з незаконним світом, від чого його авторитет у кримінальному світі лише зріс. Його звільнили з в’язниці після 12 років ув’язнення.
Але Девіс не міг залишити безкарною зраду компаньйона. Хоч прямих доказів не знайшлося, але, подейкують, саме Девіс посприяв тому, щоб Файгенбаума ліквідували. Ввечері 21 серпня 1934 року, коли «Товстун Чарлі» виходив із дому свого брата, який жив за адресою Еспланад-авеню, 4510, причому він ішов разом зі своєю 18-річною донькою, вбивця вийшов із припаркованої неподалік через дорогу машини, перетнув вулицю, підійшов до пари та вистрілив шість разів, влучивши в голову та верхню частину тіла Файгенбаума. Таким чином у тілі «Товстун Чарлі» знайшли шість куль, шансів вижити в нього практично не було жодного.
Потім чоловік повернувся до машини, яка помчала на очах у кількох свідків, які, так і не змогли ідентифікувати вбивцю. Поліція вважала, що вбивцею був кілер, ймовірно, з Нью-Йорка або Чикаго, на замовлення Гаррі Девіса, який перебував за ґратами та був у безпеці від підозр.
Після звільнення з в’язниці в 1945 році Девіс відкрив власний гральний заклад за адресою Стенлі-стріт, 1244, поблизу Сент-Катрін-стріт, тобто за два кроки від готелю Віндзор. Окрім ставок на кінні перегони, клієнти могли грати в блекджек, рулетку, баккару та знамениту «бичачу голову». «Еджмен» швидко зарекомендував себе як «Король азартних ігор», ба більше, його почали називати «Королем підземного світу» Монреаля.
Чоловік використовував свій вплив і зв’язки, щоб купувати мовчання поліціянтів, які погрожували закрити його гральний заклад. Заручившись підтримкою всіх зацікавлених сторін, він став тією людиною, так званого, підземного світу, яка збирала хабарі з незаконних гральних закладів та букмекерських контор в обмін на поліційний захист.
Щоправда, його правління було зовсім недовгим. За рік у 1946 році, його застрелив колишній круп’є, на ім’я Луї Берковіц. Причиною такого нерозважливого вчинку стала відмова Девісом у дозволі на відкриття власного грального закладу. «Еджмен» вимагав у Берковіца 20 % прибутку.
Криваве протистояння
Такі умови ніяк не влаштовували Луї Берковіца, який також був відомим у певних колах, як Джо Міллер. Він вирішує зробити все по своєму, та відкрити заклад, не заручаючись підтримкою Девіса. Відтак його казино відкрилося на авеню Мон-Рояль. Але пропрацював він не довго, за відсутності «даху», поліція дуже швидко його закрила. Тоді Луї Берковіц спробував щастя вдруге, але марно. Працювати йому ніхто не дозволив.
Пізніше до Берковіца дійшли чутки, що через образу на нього, Гаррі Девіс призначив винагороду за його вбивство. Чоловіка ця новина налякала і стурбувала, він пішов за адресою Стенлі-стріт, 1244, щоби поговорити з «Королем азартних ігор» про правдивість цих чуток. За його версією подій, дискусія між двома чоловіками зайшла в глухий кут, і Девіс спробував витягнути зброю. Повідомляється, що Берковіц випередив його та двічі вистрелив, перш ніж втекти.
Після конфлікту Гаррі Девіса доставили до лікарні, де він помер від отриманих травм. Після кількох годин страждань Берковіц вирішив, що найкраще здатися поліції. Але перед тим, він зізнався у своєму злочині журналісту Теду Маккорміку з Montreal Herald. У суді Луї Берковіц тримався своєї версії, стверджуючи, що це була самооборона. Його засудили за ненавмисне вбивство, чоловік отримав довічне ув’язнення. У 1958 році його звільнили з в’язниці, і він переїхав до Мексики, де прожив решту свого життя.
Джерела: