Історія фестивального руху в Канаді загалом, а також у Квебеці та Монреалі, зокрема бере свій початок у другій половині ХІХ століття. Саме тоді в Канаді стала популярною ідея фестивалю, який висвітлює пори року, композитора, групу композиторів, жанр музики або музичні ресурси міста чи регіону. Проте фестиваль, який вважається першим у своєму роді, відбувся до цього періоду. У червні 1834 року у Квебеку ансамбль із 64 інструменталістів і понад 100 співаків дав «Великий концерт духовної музики» під керівництвом Стівена Кодмена. Кілька років потому в цьому ж місті відбувся фестиваль Генделя, включно з виставою Юди Маккавея під керівництвом Вільяма Картера. У травні 1877 року триденний музичний фестиваль зібрав перші три публічні концерти Монреальської філармонії. Більш детально про фестивальний рух Монреалю та Квебеку читайте на montrealski.net.
Святкування Святого Жана Батиста
Товариства Святого Жана Батиста організували великі музичні заходи в Монреалі в 1874 році, щоб відзначити своє 40-річчя. Відомо, що у Квебеці ці заходи пройшли в 1880 році, коли вперше на публіці було виконано «Ô Canada».
Святкування Святого Жана Батиста — це популярний щорічний захід у Французькій Канаді. Він стартує 24 червня, у день свята Івана Хрестителя, або в дні до чи після цієї дати. Дотримуючись традиції, походження якої втрачено в давнину, багато народів, у тому числі галли, розпалювали багаття на честь літнього сонцестояння. Відповідно до Єзуїтських традицій і Journal des Jesuites, ця традиція була відроджена на берегах Святого Лаврентія в 1636 році. У 1646 році журнал повідомляв, що 23 червня вогонь для Святого Жана був запалений о пів на восьму вечора. На честь цього було чути п’ять гарматних пострілів і два-три постріли з мушкетів.
Невідомо, чому святого Жана Батиста стали вважати покровителем Французької Канади. Одна легенда свідчить, що велика кількість франко-канадців, які мали це ім’я, переконали журналіста та патріота Людже Дюверне прийняти це ім’я, як назву національного товариства франко-канадців, яке він заснував у 1834 році. У будь-якому випадку Асоціація Святого Жана Батиста Монреаля взяла до цієї назви кленовий лист і бобра як свої емблеми.
24 червня 1834 року заснування було відзначено банкетом, на який було запрошено 60 гостей — ірландців з США та Канади. Багато з них співали свої інтерпретації патріотичних пісень, зокрема Джордж-Етьєн Картьє, заспівав «Ô Canada! mes amours!» Відтоді святкування стало щорічним і поступово ускладнювалось, поширюючись на інші населені пункти Квебеку.
Двічі святкування набувало виняткових масштабів. У 1874 році 60 000 відвідувачів, половина з яких були франко-американці, «захопили» Монреаль, щоб у величному стилі відсвяткувати заснування Асоціації й таким чином приєднатися до великого національного конгресу франко-канадців. Гімн «Rallions-nous» був написаний Чарльзом-Марі Паннетоном на слова Бенджаміна Султе.
«Канада залишилася вірною»
У протоколі асоціації вперше згадується 15 на той час, а пізніше 31 група в процесії. Хор Монреальського коледжу співав Євхаристію в церкві Нотр-Дам. Серед пам’ятних подій — банкет у залі Bonsecours Market і музичний ювілей на острові Святої Олени. Для цієї нагоди Лабель написав кантату й диригував під час її виконання.
У 1939 році в парку Лафонтена в Монреалі під загальною темою «Канада залишилася вірною» було представлено дві пісні: «Isabeau ou l’anneau fatal» і «J’ai cueilli la belle rose». Народну музику знову вшановували в 1950 і 1952 роках. Квебекський шансон у світовому контексті було представлено в рамках «Міжнародної особистості Квебеку», теми святкувань 1967 року. Наступного року Жиль Віньо відкрив парад співом «Mon Pays». У 1970 році необхідність зміни формату та значні політичні неспокої змусили владу припинити традиційний парад. Проте його було відновлено в 1990 році під гаслом «Тридцять років тихої влади».
Багато музичних заходів супроводжували тижневі святкування. Помітними серед них були променадні концерти, перший із яких відбувся в залі ринку Бонсекур у 1869 році. 25 червня газета La Minerve повідомляє, що в Монреалі заспівали кілька веселих мелодій Октава Лабелля та Зотіка Пейджа. Ці комічні пісні, були сповнені дотепності та веселощів. Танцювали під них виключно жваві танці, різні варіанти кадрилі, котильйон, саму кадриль.
Вагнерівський фестиваль
Ще одним із перших фестивалів був Вагнерівський фестиваль із п’яти концертів протягом трьох днів, представлений у Монреалі в червні 1884 року гастролюючим оркестром Теодора Томаса. На заході лунали уривки з «Валькірії», «Тангейзера», «Лоенгріна» та «Трістана й Ізольди» під диригуванням Томаса та чарівним виконанням Еммою Юх та Крістіною Нільссон. Були на заході й три відомі художники з Байройта — Амалі Матерна, Герман Вінкельман і Еміль Скаріа. Це був мистецький успіх, названий на сторінках The Montreal Gazette, як найважливіша подія такого роду, яку країна ще не знала. Але водночас, захід отримав номінацію — фінансова катастрофа.
Загалом щорічні тижні музики в Монреалі почалися приблизно в 1923 році. Філармонійне товариство Галіфакса, під керівництвом Гаррі Діна, проводило весняні фестивалі. Серія фестивалів музики та народного мистецтва, були проведені у 1927–1931 роках під егідою Канадської тихоокеанської залізниці. Їх організував рекламний агент залізниці Джон Мюррей Гіббон, для того, щоб дослідити різноманітність культурних ресурсів Канади.
Фестивалі мали особливе значення в еволюції музики в країні, оскільки вони являли собою ранній і щасливий випадок підтримки мистецтва великою корпорацією, ранню спробу сприяти серйозній композиції канадців, беручи до уваги, крім того, фольклорний матеріал країни, як джерело для такої композиції. Також це була одна з ранніх узгоджених спроб познайомити різні музичні спільноти та аудиторію Канади одна з одною.
Монреальські фестивалі
У 1930-х роках також почалися Монреальські фестивалі, які проводилися щорічно з 1936 до 1965 року. Les Festivals de Montréal — це концертні та оперні фестивалі, засновані шановним Луїсом-Атанасом Давидом і його дружиною. Вони виросли з Фестивалю музики в Монреалі, який представляв літні сезони музичних подій 1936–1938 років до спроби заснувати в Канаді фестиваль, подібний до великих щорічних фестивалів Європи.
Саме на цьому фестивалі в 1936 році вперше були виконані «Пристрасті за Матвієм» Баха та 9-та симфонія Бетховена. Усе це відбулося в каплиці коледжу Сен-Лорана на околиці Монреаля. Диригував оркестром Вілфрід Пеллетьє. Були також представлені два хори — Cathedral Singers і Disiples de Massenet. Меса сі мінор Баха та Реквієм Верді з’явилися в 1937 році, а в 1938 році — Missa solemnis Бетховена.
Монреальські фестивалі були зареєстровані, як незалежна компанія в 1939 році та почали розширюватися та диверсифікуватися під керівництвом пані Девід, яка була президентом компанії до 1952 року. Серед ранніх презентацій фестивалів визначною була канадська прем’єра «Пеллеаса» Дебюссі в червні 1940 року. Оскільки нормування бензину під час війни робило вистави на периферії Монреаля непрактичними, твір було представлено в Театрі Його Величності. Саме так починався фестивальний рух Монреаля.
Джерела: