Хокейний клуб «Монреаль Канадіенс» вважають одним із символів міста. Команда є найбільш титулованою у Національній Хокейній Лізі. Їй належать численні рекорди, в тому числі найбільше титулів «Кубка Стенлі». Гравцями «Канадіанс» у різні періоди були легендарні спортсмени, котрі назавжди змінили хокей і його роль в країні. Про видатних представників хокейного клубу із Монреаля, яких внесли до Зали слави – пишемо далі на montrealski.
Гові Моренц
Понад півтисячі матчів у Національній хокейній Лізі провів цей легендарний гравець. Гові Моренц усю кар’єру відіграв на позиції центрального нападника. Упродовж 15 років хокеїст тішив уболівальників трьох професійних клубів: «Монреаль Канадіенс», «Чикаго Блек Гокс», а також «Нью-Йорк Рейнджерс». Гові Моренц вважається одним із перших канадських хокеїстів, що потрапили до Зали Слави національного чемпіонату.
Свою кар’єру монреалець розпочав у 1919 році. Гові зіграв 590 матчів у Хокейній Лізі. Із них – майже чотири десятки у плей-оф Кубка Стенлі. Цей трофей легендарний спортсмен вигравав тричі. Окрім цього, здобув Пам’ятний трофей Гарта. Хокеїст двічі потрапляв до Першої команди всіх зірок НХЛ і двічі був визнаний кращим форвардом чемпіонату. Його внесли до почесної сотні найкращих хокеїстів НХЛ.
Кар’єра Гові Моренца могла тривати значно довше, однак на спортивному майданчику трапилася трагедія. У січні 1937 року під час поєдинку він отримав травму – перелом ноги. Сталося це в матчі проти клубу «Чикаго Блек Гокс». Хокеїста госпіталізували. Через півтори місяці в лікарні Гові Моренц помер від серцевого нападу. Днями перед чим він скаржився на біль у грудях.
Орель Жоля
На позиції крайнього нападника цей канадський хокеїст провів більше 700 матчів у Національній хокейній Лізі. Впродовж усієї кар’єри, яка тривала 17 років, виступав за «Монреаль Канадіенс». Орель Жоля є легендою клубу. Він асоціюється з успішними віхами в історії «Канадіенс» першої половини 20 століття.
Із монреальським клубом Орель виграв три Кубка Стенлі. У раунді плей-оф він зіграв понад півсотні поєдинків. Хокеїст брав участь у «Матчі всіх зірок НХЛ» 1931 року. А через три роки отримав пам’ятний трофей Гарта. За версією видання The Hockey News, Орель Жоля був внесений до сотні найкращих спортсменів Національної хокейної Ліги.
Моріс Рішар
Усю свою професійну кар’єру Моріс Рішар відіграв за «Монреаль Канадіенс». Це справжня легенда і символ клубу. Хокеїст вигравав головний спортивний трофей – Кубок Стенлі – цілих вісім разів. А ще – у 1947 році став володарем трофею Гарт, як найбільш цінний спортсмен чемпіонату. Кар’єра Моріса Рішара тривала 18 років.
Видатний гравець провів на майданчиках НХЛ майже тисячу поєдинків. Його ігрова статистика просто вражаюча – у матчах чемпіонату Моріс відзначився 544 рази, а ще 420 разів віддав гольову передачу. Більше десятка разів монреальський хокеїст брав участь у престижному «Матчі усіх зірок».
Йому належать декілька рекордів НХЛ. У сезоні 1945 року хокеїст забив 50 голів. Відтоді така цифра для учасників чемпіонату вважається справжнім еталоном професіоналізму. Саме Моріс Рішар першим в історії НХЛ досягнув відмітки у 500 забитих шайб. «Монреаль Канадіенс» на його честь заснували трофей, який вручають кращому бомбардиру сезону.
Жан Артур Беліво
10-разовий володар Кубка Стенлі, двічі призер трофею Гарт, провів 10 поєдинків «Матчу всіх зірок НХЛ», 7 номер у списку 100 кращих хокеїстів в історії чемпіонату. Жан Беліво поза всяких сумнівів є легендою для рідного клубу «Монреаль Канадіенс» та канадського хокею.
Народився хокеїст у 1931 році. Свою кар’єру за «Монреаль Канадіенс» провів із 1953 до 1971 року. Упродовж цього періоду зіграв більше 1100 матчів, у яких забив 507 шайб та віддав 712 результативних передач. Вболівальники і преса дали Жану прізвисько «Великий Біл», адже зріст хокеїста становив майже 2 метри. Не зважаючи на габарити тіла, Жан володів витонченою технікою і хорошою швидкістю.
Саме Жан Артур Беліво ста капітаном монреальців після того, як команду покинув Моріс Рішар. 60-ті роки стали для «Канадіенс» дуже успішними. У 1971 році хокеїст вирішив завершити ігрову кар’єру, однак у структурі клубі він залишився. Жан Беліво став одним і менеджерів команди, за його перебування на керівних посадах «Монреаль Канадіенс» у сімдесятих роках виграли 7 Кубків Стенлі.
Іван Курнуає
Усю свою кар’єру канадський хокеїст провів за «Монреаль Канадіенс». Кольори клубу він захищав упродовж 17 років. За цей час зіграв більше 1100 матчів у Національній хокейній Лізі. У раунді плей-оф Куба Стенлі Курнуає зіграв майже півтори сотні ігор. Цей трофей Іван підіймав над головою цілих 10 разів.
Свою кар’єру легендарний гравець розпочав у 1960 році. Уже за чотири роки отримав трофей Реда Тілсона. А ще за активної кар’єри у 1982 році Курнуає зачислили до Зали слави хокею. Грав Іван на позиції крайнього нападника. Успішно виступав монреалець і за національну збірну команду Канади. У дев’яностих роках, після завершення кар’єри гравця, він виконував роль помічника головного тренера монреальців, а до нашого часу є офіційним послом клубу.
Кен Драйден
Єдиний у нашому списку хокеїст, що виступав на позиції воротаря. Кен Драйден провів успішну кар’єру за «Монреаль Канадіенс» та збірну Канади. Вона не була тривалою, зате яскравою. Упродовж 10 років у чемпіонаті Кен Драйден зіграв понад півтисячі поєдинків.
Свою кар’єру він розпочав у 1963 році. У сімдесятих роках Кен виграв 6 Кубків Стенлі, захищаючи кольори «Монреаль Канадіенс». Також він отримував трофей Везіни та приз Колдера. 5 разів Драйден грав у «Матчі всіх зірок».
Після завершення кар’єри був спортивним коментатором, а згодом політиком. Кен вирішив балотуватися від Ліберальної партії Канади до парламенту. Влітку 2004 року колишній хокеїст пройшов до Палати громад. У 2005 році його обрали міністром соціального розвитку уряду Канади. Посаду він обіймав до 2011 року.
Гі Лафлер
Ще одна легенда «Монреаль Канадіенс». Хокеїста справедливо вважають символом славетної епохи клубу 70-80-х років. Гі Лафлер виступав на позиції правого крайнього форварда. Сою кар’єру провів із 1971 до 1991 року. Спортсмен є уродженцем провінції Квебек. Він з дитинства хотів виступати саме за «Монреаль Канадіенс». До основної команди він потрапив після того, як успішно привів молодіжну до національного чемпіонства.
Гі Лафнер став одним із лідерів команди якраз після того, як «Канадіенс» покинув Беліво. Хокеїста хвалили за витончені манери гри, вправність і результативність. Так, він шість сезонів поспіль забивав по 50 шайб. На той час це було рекордом. Хокеїста називали «квіткою» за те, що філігранно розбирався із суперниками. 5 разів Гі Лафнер ставав володарем Кубка Стенлі.
Коли йому 33 роки, неочікувано для усіх вболівальників, Гі заявив, що йде із хокею. Причини такого рішення він не розголошував. Однак преса допускала, що діло у вичерпаних на той час можливостях «Монреаль Канадіенс». Ще більш сенсаційному подією стало повернення хокеїста через чотири роки. Гі Лафлер казав, що дуже скучив за хокеєм. Він ще три сезони відіграв за команду «Нью-Йорк Рейнджерс». Завершити кар’єру змусила травма.