Івон Дешам народився 31 липня 1935 року у Монреалі. Зростав у родині нотаріальної секретарки та промислового дизайнера. Дитинство проходило у робітничому районі Сен-Анрі, що залишило помітний слід у біографії майбутнього коміка та стало однією з найбільш популярних тем для монологів. Детальніше далі на montrealski.
Ранні роки
Початкову та середню освіту Івон Дешам отримав у школі Сен-Анрі. Попри гарні успіхи у навчання, він вирішив покинути школу на останньому році. Аби заробити грошей, хлопець починає працювати в банку. Внаслідок того, що робота не приносить задоволення, Івон покидає її. У віці 18 років став працювати кур’єром в Radio-Canada, де для юного хлопця відкрився новий світ зі сценічним та медійним життям.
Згодом Івон Дешам вирішує також стати частинкою культурного життя Монреаля та починає відвідувати приватні заняття з драми та акторської майстерності, які викладав Поль Бюіссонно.
Чарлі Чаплін став прикладом для наслідування
В інтерв’ю Radio-Canada в березні 2020 року. Івон Дешам розповів, що ідейним натхненником для нього став відомий комік Чарлі Чаплін. Особливо вражав його погляд, який передавав весь біль світу і те, як він міг розповісти про серйозні речі у легкий спосіб.
У 2001 році Івон Дешам навіть придбав автомобіль свого кумира — Bentley S3 1964 року випуску. Машина збиралась спеціально для Чарлі Чапліна, про що свідчить напис “Старий добрий Чарлі!” на правих дверцятах автомобіля, що був зроблений співробітником Bentley.
Акторська кар’єра
Акторський дебют відбувся в Theâtre Universitaire Canadien у квітні 1957 року. Він зіграв роль Пілада в трагедії французького драматурга Жана Расіна “Андромаха”. У 1959 році він вперше виступив на телебаченні Radio-Canada.
Він грав у кількох театрах Монреаля, зокрема La Poudrière, L’Égrégore та Théâtre du Rideau Vert. У 1964 році він на запрошення Поля Бюіссонно приєднався до Théâtre de Quat’Sous. Але через деякий час вирішив покинути театр та відкрити ресторан Le Fournil у Старому Монреалі. У 1966 році він Івон відкрив другий ресторан Saint-Amable. Але обидва заклади збанкрутували після Expo 67 внаслідок занепаду туризму в місті.
Повернення на сцену 
Після невдалого ресторанного бізнесу у 1968 році старий товариш Поль Бюіссонно запропонував Івону Дешаму повернутись у Théâtre Quat’Sous. У той час в театрі відбувся форс-мажор, оскільки запланована фінальна п’єса Мішеля Трамбле “Les belles-sœurs” була перенесена в Théâtre du Rideau Vert. Тому Бюіссонно шукав номер, який би став фінальним в сезоні. Тоді Івон Дешам запропонував знайомому музиканту Роберту Шарлебуа та співачці Луїзі Форестьє створити музичне шоу за три тижні до вистави, що стало відомим як L’Osstidcho. Тут поєднувались музичні п’єси і гумористичні номери, а сам Івон Дешам вперше виступив з монологом “Les unions, qu’ossa donne?”, де у комедійній формі засуджував тогочасні відносини між начальством та робітниками.
Після цього номеру справи пішли вгору. З 1969 по 1976 рік Івон Дешам був на сцені понад тисячу разів та збирав повні зали людей, що прийшли послухати його комедійні монологи, які засуджували расизм, експлуатацію робітничого класу, сексизм, гомофобію тощо.
Крім того, Івон Дешам також брав участь у різноманітних телевізійних проєктах. У 1985 році став ведучим телепередачі Samedi de rire, що транслювалось кожного суботнього вечора на Radio-Canada. Загалом було знято 78 епізодів.
Після успіху Samedi de rire Івон Дешам створив власний проєкт під назвою CTYVON. Це щоденна розважальна програма в телевізійній студії, що частково пародіювала інші телевізійні програми. Але рейтинги були низькими, через що проєкт закрили.
Його останній монолог прозвучав на фестивалі Just for Laughs у 2007 році, зірвавши овації.