Ян Вонг – це канадка у третьому поколінні, яка виросла у Монреалі. Вона чудово володіє англійською, трохи французькою і практично не розмовляла китайською. Більше про історію відомої канадської репортерки та письменниці розповість montrealski.
Хоробра репортерка
Ян Вонг є колишнім репортером газети «Globe and Mail» та письменницею. За час своєї репортерської кар’єри Вонг неодноразово називали хороброю людиною. Наприклад, у 1989 році вона висвітлювала насильницьке придушення китайським урядом студентських протестів, які проходили на площі Таньаньмень. Згодом вона працювала під прикриттям та негативно висловлювалася про заможних жителів Торонто. Такий досвід теж став хорошим ґрунтом для написання майбутніх оповідань.
Юність
Ян Вонг народилася та зростала у Монреалі. Влітку 1972 року, під час дослідження азійських досліджень в Університеті Макгілла вона прийняла рішення поїхати до КНР. Їй вдалося навчатися у Китаї під час Культурної революції, про що згодом вона написала у своїх мемуарах.
Її китайська ставала все кращою, вона працювала іноземним кореспондентом у Пекіні шість років. Книга Вонг «Red China Blues» увійшла в топ-10 кращих книг 1996 року (за версією журналу Time), й досі заборонена у Китаї.
Її журналістська кар’єра розпочалася у 1979 році, тоді вона стала першою асистенткою редакції «The New York Times» у Пекіні. У 1981 році вона отримала ступінь магістра у Вищій школі журналістики Колумбійського університету і стала штатним репортером у «The Gazette» Монреалю. Далі були роботи в інших виданнях, аж поки Вонг не перейшла у «Globe and Mail».
Доречно додати, що Вонг високо оцінювали за ділові та іноземні репортажі, вона неодноразово отримувала письменницькі премії, а також була «Жінкою-журналісткою року».
«Globe and Mail»
Проблеми розпочалися у вересні 2006 року, коли Ян Вонг дали репортаж стрілянини божевільного озброєння чоловіка у коледжі Доусона у Монреалі. Саме там вона народилася та виросла. Вонг написала статтю, яку схвалили редактори, у тому числі головний редактор на той час Едвард Грінспона.
Після опублікування статті репортерка отримала сотні листів із образами, навіть прем’єр-міністр Квебеку написав листа до редакції із засудженням. Батька Вонг, успішного ресторатора з Монреаля, на веб-сайті випадково назвали злочинцем, тож клієнти почали бойкотувати сімейні заклади. Ця ситуація привела до того, що Ян Вонг впала у глибоку депресію. Вона припинила писати, навіть втратила короткочасну пам’ять та слух на одне вухо. В її думках було самогубство.
Як наслідок – її звільнили, керівництво газети назвало такі причини:
- надмірні прогули;
- публічна діяльність;
- незацікавленість у роботі.
Жінка відмовилася від можливості прийняти факт неправомірного звільнення. Згодом, Ян Вонг виграла справу, підтвердивши те, що не могла працювати протягом 5 місяців у 2007 році. Відмовилася жінка і від вимоги колишнього роботодавця підписати наказ про заборону розголошення. Саме видавець відмовився друкувати її відредаговану статтю, ще й намагався зберегти це рішення у таємниці. Проте цього не сталося.
Про важке психологічне випробування Ян Вонг написала книгу: «Зненацька: мемуари про депресію на робочому місці, відновлення, спокуту і, так, щастя».
Лікування
Про цей складний період Вонг пригадує з полегшенням, адже це пережитий етап. Проте тоді здавалося, що це неможливо. Більшість ліків не допомагали, тоді вона почала займатися музикою та приділяти більше часу родині. Її найближчі люди стали найбільшою підтримкою: чоловік Норман, сестра Гігі, два сини Сем і Бен. До речі сини взяли на себе домашні обов’язки, а також гуляли з Ян Вонг околицями міста.
Робота із психіатром допомогла зрозуміти природу хвороби та досягти прогресу. Ян Вонг наважилася кинути виклик роботодавцю та отримати офіційне визнання того, що дійсно хвора.
Після пережитого Ян Вонг викладає журналістику в університеті Св. Томаса у Фредеріктоні.