Джек Бедер є одним із найбільш представницьких членів групи художників під назвою “Єврейські художники Монреаля”, які зображували соцреалізм мегаполіса протягом 1930-х і 1940-х років. Цей термін, уперше використаний ЗМІ для опису учасників щорічних виставок “Єврейської асоціації молодих чоловіків і жінок” у 1930-х роках. Більш докладно про життя і творчість єврейського художника Монреалю читайте тут на montrealski.
У 16 років за океан
Джек Бедер народився в 1910 році в Опатові, що в Польщі. До свого батька в Монреаль хлопець приїхав у віці 16 років. Тут він розпочав навчання в Монреальській школі образотворчого мистецтва, де провчився з 1929 по 1934 рік. При цьому він заробляв на життя малюючи плакати. Пізніше ставши Членом Канадського товариства акварелістів і Канадського товариства графіки, він регулярно брав участь у виставках Художньої асоціації Монреаля й Товариства сучасного мистецтва Монреаля.
Роботи Бедера були предметом ретроспективи в галереї Леонарда та Біни Еллен при Університеті Конкордія в 2004 році. Вони представлені в кількох музейних колекціях, а також у десятках приватних колекцій по всій Канаді. Музей Мак Корда зберігає у своїх колекціях 13 картин, створених цим художником.
Найкращий з автопортретів
Особливо мистецтвознавці відзначають автопортрет художника, який був написаний у 1938 році. Він вважається найкращим, з усіх які створені митцем. Ця картина вирізняється з-поміж інших якостями форми, тверезістю виразу та чудовим відчуттям стилю. Сім’я Бедерів має автопортрет, написаний у 1933 році, який можна порівняти з цим у його завершеному вигляді, але який не демонструє такої впевненості в обробці олійного середовища. Три інші відомі автопортрети: вугілля (1936-1937) у колекції Національного музею витончених мистецтв Квебеку, акварель (1936), що належить родині, і ще один (1939) у володінні галереї Інґрем більше схожі на навчальні варіанти.
Джек Бедер залишається відносно невідомим художником, але його внесок в історію мистецтва Квебеку досить суттєвий. Виставка “Джек Бедер: Вогні міста”, створена у співпраці кураторів Естер Трепаньє та Сандри Пайковскі, дозволяє заново відкрити творчість цього художника 1930-х і 1940-х років. Оригінальність і сучасність його робіт проявляються через портрети, зображення вулиць Плато Мон-Руаяль і сцен кабаре.
Нічне життя на картинах Бедера
У ті часи мистецтво в Квебеку та Канаді за характером було переважно націоналістичним або регіональним. В очах нового покоління художників великі північні простори “Групи семи” або пейзажі сільської місцевості Квебеку, теруар, здаються непридатними для вираження більш сучасних реалій. Джека Бедера, як Луїса Мюльстока чи Адрієна Еберта, більше цікавить міський простір. Він зображує місто, не намагаючись його ідеалізувати.
Будинки та квартири Плато Мон-Руаяль, єврейського кварталу того часу, намальовані детально, хоча персонажів зображено небагато. Ці картини радують своєю майстерною композицією, яка нагадує різні пори року на таких вулицях, як Жанна-Манс чи Дюлут тощо. Чітко відчувається емоційний зв’язок художника з його сюжетом. А нічні сцени кабаре чи джазових клубів привертають до себе увагу ще й тому, що вони є рідкісними темами в мистецтві Монреалю того часу.
Художник представляє нічне життя в простих портретах або в його оточенні, барах, клубах з особливим світлом цих задимлених інтер’єрів.
Він показує групу персонажів, шикарних чоловіків і жінок, які відвідують джазовий концерт. Всі ці люди, все що з ними відбувається зображено просто й реалістично. А чоловік, що спить на столику, намальований на передньому плані, забирає з нічного клубу всю його гламурну складову.