Монреальська громадська діячка, Мадлен Парент присвятила своє життя профспілковій діяльності та боротьбі за права жінок. У червні 2018 їй виповнилося б сто років. Попри колосальний обсяг роботи, яку вона виконала в профспілковому русі Квебеку й Канади, попри енергію, яку вона присвятила просуванню і захисту статусу жінок, всупереч її постійній участі в захисті аборигенів, іммігрантів і взагалі всіх тих, хто був пригноблений і кинутий напризволяще, Мадлен Парент мало відома широкому загалу. Майже не можливо знайти її ім’я в підручниках з історії, там воно, якщо і з’являється, то, здається, лише випадково. Проте цією великою маленькою жінкою беззастережно захоплювалися і любили всі, з ким вона працювала. Більш докладно про історії життя та діяльність Мадлен Парент читайте на montrealski.net.
Життя в монастирі
Мадлен Парент народилася в Монреалі 23 червня 1918 року. Її батько, Жан-Батист Парент, який був бухгалтером, і мати, Марі-Анн-Ріта Форест, одружилися. Це була сім’я середнього класу, в якій дотримувалися ліберальних поглядів. Вони жили навпроти парку Ла Фонтен, у парафії Сен-Луї-де-Франс, церква якої в той час стояла на вулиці Рой, між вулицями Лаваль і Отель-де-Віль. Саме тут хрестили Мадлен.
У початковій школі дівчинка спочатку відвідувала Академію Сен-Урбена, потім вона чотири роки жила в монастирі Вілла-Марія. Цими двома двомовними католицькими установами керувала Конгрегація Нотр-Дам. Її дитинство в безнапасній сім’ї не обумовило життя Мадлен Парент. У монастирі вона вперше побачила несправедливість щодо жінок. У дуже юному віці дівчина дізналася про експлуатацію слуг черницями, які, забороняли учням навіть розмовляти з ними, хоча вони були такого ж віку.
Дівчинка закінчила здобувати середню освіту у відомій Трафальгарській англомовній школі. Це був продуманий крок, щоб уникнути класичного курсу в коледжі черниць і мати можливість вступити до університету Макґілла, де навчання було світським.
Відтак у 1936 році вона вступила до університету Макґілла та здобула ступінь бакалавра соціології. «Боєць» ще з юності, Парент під час навчання в університеті зайнялася громадськими справами. Вона приєдналася до Асамблеї канадських студентів. Руху, який боровся за доступ до стипендій для дітей із малозабезпечених сімей. Вона також приєдналася до католицьких асоціацій і згодом увійшла до протестного відділу студентського руху.
Бунтарська молодість
Після того, як вона закінчила навчання, на зборах Ліги громадянських прав Мадлен Парент познайомилася з Леа Робак, профспілковою організаторкою. Саме вона переконала дівчину приєднатися до профспілкового руху. Дарма, що в профспілковому світі того часу здебільшого домінували чоловіки, вона стала секретарем організаційного комітету Conseil des métiers et du travail de Montreal (Монреальська рада торгівлі та праці).
Ці дві бунтарки й борчині за все хороше, стають подругами та товаришками по зброї. Невдовзі Мадлен узяла участь в організації робітників, які працювали на підприємствах військової промисловості, потім у профспілках текстильної промисловості. Це було переважно жіноче середовище, де жінки мали низькооплачувану роботу. Відтак після такої практичної діяльності, можна однозначно говорити про те, що закінчивши навчання в університеті, Мадлен Парент стала ближчою до робітничого класу.
Під час Другої світової війни багато промислових підприємств Монреаля, де не вистачало працівників, відкрили свої двері для жінок. У них стало більше можливостей вибору роботи, часто нетрадиційної, або суто чоловічої, але їхня праця все одно оплачувалася значно нижче, ніж коли цю ж роботу виконували чоловіки. Крім того, жінки повинні були піклуватися про сім’ю після робочого дня на заводі чи фабриці.
З цього приводу Мадлен Парент зазначала, що на військових заводах, а згодом у таких галузях, як текстильна, тютюнова та харчова, жінки усвідомили, об’єднавшись у профспілки, що вони мають більше влади, ніж вони думали. Солідарність приходить до них легко, вони виявляють у своїх колегах нові якості, а расистські упередження зникають. Своєю активністю жінки завойовують повагу колег та родини.
Перші перемоги
Своєю активною участю в створенні профспілок робітниці розширили сферу своїх попитів. Вони не тільки хочуть кращих умов праці, але й більше незалежності та гідності, що відкриває шлях до феміністичного підходу. Мадлен Парент, спостерігаючи за змінами, що відбуваються, розуміє, що необхідно розвивати альянси та солідарність між працівниками та іншими жінками суспільства. Сувора реальність фабричних робітниць часто ігнорується у феміністичних колах, і Мадлен Парент працює над тим, щоб змінити цю ситуацію, щоб відстоювати права менш щасливих жінок.
У 1942 році, маючи ледве 24 роки, вона очолила профспілковий рух на фабриках потужної компанії Dominion Textile у Велліфілді та Монреалі, під прапором Об’єднаних текстильників Америки. У тому ж році вона познайомилася з Кентом Роулі, який став не тільки її чоловіком, але й колегою по зброї. У червні 1946 року, оскільки Dominion Textile все ще відмовлялася визнати профспілку, був оголошений страйк, який тривав 100 днів. Моріс Дюплессі, тодішній прем’єр-міністр Квебеку, негайно оголосив страйк «незаконним».
Профспілка, яка вимагала підвищення зарплати на 0,15 долара за годину, 40-годинного робочого тижня та її визнання, має підтримку більшості населення, а також мера міста. Компанія, зі свого боку, користувалася співучастю уряду Моріса Дюплессі, який пообіцяв допомогу провінційної поліції, а також місцевого духовенства, яке намагалося підірвати довіру до профспілкових лідерів, пов’язуючи їх із комунізмом.
Один зі свідків тих подій, Жан Менар, розповідав, що вони, навіть бачили, як молоді працівники Католицької Дії, заохочені, серед інших, майбутнім кардиналом Полем-Емілем Леже, тодішнім генеральним вікарієм Валліфілда, напали на приміщення профспілки.
13 серпня Парента та Роулі заарештували разом з усіма іншими профспілковими лідерами під час протистояння між поліцією та страйкарями у Велліфілді, але цей арешт не завадив 6000 робітників перемогти в цій боротьбі та створити свою профспілку.
Але із цього моменту уряд провінції Квебек на чолі з Морісом Дюплессі був запеклим супротивником Мадлен Парент.
Підсумки бурхливого життя
У 1983 році Мадлен Парент відійшла від профспілкової діяльності, але продовжувала боротися за соціальну справедливість. Вона фактично переконана, що це ідеал, досягнення якого не є недосяжним. Мадлен впевнена, що із часом, терпінням і постійними зусиллями, можливо, досягти бажаних цілей. Тому вона бере участь у всіх заходах, які направлені проти несправедливості, і ніколи не соромиться виходити на вуличні демонстрації, коли вважає, що справа справедлива.
До прикладу, Мадлен Парент займала позицію на користь права на аборт, вона допомагала групам жінок-іммігранток зустрітися, а потім зв’язатися з Федерацією жінок Квебеку, вона брала участь у триденному марші між Монреалем і Квебеком у рамках кампанії FFQ Du pain et des roses у 1995 році тощо.
Народившись у Монреалі в 1918 році, вона померла там же після хвороби у 2012 році. На момент її смерті ніхто не заперечував її чільну роль у спрямуванні жіночого руху в Канаді, у Квебеці та в Монреалі.
Джерела: