Пруденс Хьюард відома своїми роботами, які багаті скульптурними формами, величними силуетами, експресіоністськими кольорами та провокативними зображеннями жіночих предметів. Після її смерті Національна галерея Канади в Оттаві організовує пам’ятну виставку, яку представили ​​по всій країні. Детальніше про життя та творчість монреальської мисткині читайте тут на montrealski. 

Хвороблива дівчинка

Ефа Пруденс Хьюард народилася в Монреалі 2 липня 1896 року в заможній родині. Вона шоста з восьми дітей Сари Ефи Джонс і Артура Р. Г. Хьюарда, співробітника Канадської тихоокеанської залізниці. Сім’я живе у великій резиденції в Монреалі, а літо проводить у Fernbank, поблизу Броквіля, що в Онтаріо. Ставши дорослою, Пруденс Хьюард повернулася до Fernbank з друзями-художниками. 

Вона була хворобливою, тендітною дитиною, яка все життя хворітиме на астму. Ці часті кризи змушували її кілька разів переривати живопис на тривалий період. 17 травня 1935 року вона провела у ліжку цілий тиждень, через осінню лихоманку. Її слабке здоров’я, яке зумовлювало довгі періоди ізоляції в дитинстві, підготувало її до самотньої роботи в своїй майстерні.

Відмова від мистецтва 

Пруденс Хьюард отримала свої перші уроки малювання у віці дванадцяти років у Мистецькій асоціації Монреаля. У 1912 році, коли їй було шістнадцять років, у її родини почалася низка випробувань, які спонукали її тимчасово відмовитися від занять мистецтвом. 16 травня помер батько Пруденс, а менш ніж через тиждень під час пологів померла її сестра Дороті. Потім у жовтні ще одна сестра, Барбара померла у віці двадцяти років. У 1913 році брат Джим захворів на туберкульоз. Він одужав і наступного року пішов до армії та виїхав на фронт у Європу разом ще з одним братом Чіліоном, щоб взяти участь у Першій світовій війні.

Невдовзі Пруденс, її мати та сестра Хонор відправились за ними до Європи та працювали на Червоний Хрест в Англії. Пізніше художниця згадувала, що під час цієї роботи про малювання не могло йти й мови. Проте вона відвідувала виставки та познайомилася з європейським модернізмом, з якого пізніше черпатиме натхнення уже для своєї творчості. Сім’я Хьюардів повернулася до Монреаля в 1919 році. Пруденс було на той час двадцять три роки.

Після повернення з Європи Пруденс Хьюорд знову відвідувала уроки в Асоціації мистецтв Монреаля, цього разу під керівництвом Вільяма Брімнера і Рендольфа Гьютона. Там вона познайомилася з художниками Едвіном Голгейтом, Ліліас Торранс Ньютон і Сарою Робертсон.

Академія Колароссі

Її надихає Вільям Брімнер, на якого вплинули французькі імпресіоністи та модерністи, зокрема Поль Ґоґен та Анрі Матісс. Браймнер заохочує своїх студентів розглядати різноманітні теми та спонукає їх розвивати власні підходи до кольору та представлення людської фігури. Його відкритість до фігурації та його захист свободи інтерпретації вплинули на Хьюард та інших художників Монреаля, які присвятили себе зображенню людських фігур у той час, коли пейзаж був улюбленою темою канадських художників.

Пруденс Хьюард почала користуватися певним успіхом, як професійна художниця, на початку 1920-х років. Вона посіла друге місце на конкурсі Рефордської премії за живопис у 1922 році. А через два роки, навчаючись там, вона виграла ще дві премії — премію Рефорда та премію живопису Товариства жіночого мистецтва в 1924 році. Підбадьорена цими визнаннями, вона поїхала до Лондона в 1925 році, вперше після закінчення війни, щоб продовжити дослідження його мистецтва.

Пізніше того ж року вона залишила Лондон і переїхала до Парижа, щоб відвідувати заняття в Академії Колароссі з Шарлем Гереном, який навчався, як і Матісс, у Гюстава Моро.