Маргарет Буржуа була французькою черницею, що покинула рідні землі за божим покликом служити корінним американцям і поселенцям у форті Віль-Марі, де вона займалась освітою бідних дівчат та жінок. За її внесок у 1982 році католицька церква канонізувала Маргарет, проголосивши її першою святою жінкою в Канаді. Далі на montrealski.
Ранні роки
Маргарет Буржуа народилась 17 квітня 1620 року у багатодітній родині, де була шостою дитиною з дванадцяти. Зростала у французькому містечку Труа. В юному віці вона вирішила приєднатись до місцевого чернечого ордену, який займався навчанням дівчат, що не мали можливості здобувати освіту в стінах монастиря. Цим орденом керувала сестра Поля Шомеді де Мезоннева, який у той час очолював посаду губернатора новоствореного міста Віль-Марі (колишня назва Монреаля). Саме вона порекомендувала губернаторові Маргарет для заснування школи та керування нею у Віль-Марі.
Будівництво собору
У 1653 році Маргарет Буржуа прибула до Канади. Тоді населення міста становило 200 осіб. Через чотири роки вона організувала групу будівельників для зведення каплиці Нотр-Дам де Бон Секур, що розташовувалась поза межами форту. Проте будівництво було завершене тільки в 1678 році. У 1754 році собор постраждав від пожежі та повністю був відновлений 1771 року, набувши рис, що збереглись й до тепер. Попри втрачений вигляд, закладений Маргарет, собор досі стоїть на тому самому місці, у районі Старого Монреаля.
Створення школи
Хоча Маргарет й запросили до Віль-Марі розвивати освіту, по приїзду вона помітила, що дуже мало дітей доживають до шкільного віку. Тоді вона стала працювати медсестрою в єдиній лікарні в колонії, допомагаючи видатній Жанні Манс знизити рівень смертності. Внесок Маргарет значно допоміг збільшити чисельність дітей у Віль-Марі.
У 1658 році губернатор надав Маргарет кам’яну стайню, де вона могла проводити уроки релігії, читання, письма та лічби для своїх учнів. Крім того, дівчат навчали як вести господарство та доглядати за дітьми, аби підготувати їх до ролі майбутньої матері та дружини. На другому поверсі стайні Маргарет облаштувала для себе житлову кімнату. За п’ять років на цьому місці монахиня збудувала першу повноцінну школу для дівчат. Її підхід до викладання відрізнявся тим, що вона вважала неприпустимим застосовувати будь-які фізичні покарання до своїх учнів. Також при школах діяли невеликі майстерні, де звичайні жінки могли здобути навички, які дозволяли їм заробляти на життя.
Невдовзі Маргарет зрозуміла, що місто потребує ще вчителів, тому вирушила у Францію, аби запросити монахинь до нової школи. Це були молоді жінки, переважно із бідних родин або ті, хто залишився сиротою. Для них шукали заможних чоловіків у Віль-Марі, тому тут вони могли отримати шанс на краще життя. Разом з Маргарет вони належали до Конгрегації Нотр-Дам, тому дотримувались релігійного способу життя, разом молились та їли. З часом черниць ставало тільки більше, що дозволило поширювати діяльність в інших містах та селах по всій колонії.
Крім того, Маргарет також залучала місцевих юних дівчат до школи, аби активніше розвивати освіту в регіоні. Вони стали викладати в сільських парафіях.
Завдяки старанням монахині, яка так дбайливо ставилась до питання розвитку освіти, Маргарет Буржуа вважають засновницею французької освіти в Монреалі.
У 1676 році до Маргарет Буржуа звернулись місцеві багатії, які хотіла, щоб у Монреалі також були школи для їх доньок, аби їм не довелось покидати рідне місто в пошуках освіти. Тому Маргарет разом з сестрами заснували школу-інтернат для дівчат із заможних родин. Проте все ж основну увагу Маргарет приділяла саме допомозі бідним та знедоленим.
До 1669 року місця на всіх сестер та служителів у школі вже не вистачало, тому вирішили зробити прибудову для нового материнського дому. Будівництво завершилось у 1673 році. Через 10 років ця будівля була знищена внаслідок пожежі, тому Маргарет збудувала новий материнський дім під назвою Maison sur le haut на вулиці Нотр-Дам. У 1698 році сестри прийняли обітниці та стали визнаною громадою монахинь без монастиря.
Смерть та вшанування пам’яті
У 1683 році Маргарет Буржуа пішла у відставку, проте продовжила виконувати обов’язки голови Конгрегації ще протягом десяти років. Останні роки життя монахиня провела в молитвах та писала автобіографію. Вона померла в Монреалі 12 січня 1700 року. Після чого за внесок у розвиток Віль-Марі, який полягав у розбудові міста, розвитку господарства, створенні шкіл для дітей, допомозі бідним, Маргарет прозвали “матір’ю колонії”.
За деякими переказами, Маргарет пожертвувала своїм життям заради порятунку молодої монахині, яка тяжко хворіла. Вона довго та наполегливо молилась допоки дівчина не одужала, а сама Маргарет тяжко захворіла та незабаром померла. Після її смерті монастир провів поминальну службу, відкриту для всіх охочих. Особисті речі Маргарет стали духовними реліквіями.
У 1982 році Папа Римський Іван Павло ІІ канонізував Маргарет Буржуа, внаслідок чого вона стала першою святою канадською жінкою.