Мордекай Ріхлер — велетень північноамериканської єврейської літератури. Його роботи можна порівняти з роботами Філіпа Рота чи Бернарда Маламуда. Однак він не має такої глибини, як у Сола Беллоу. Місце Ріхлера — насамперед місце сатирика. Завдяки своїй віртуозності та величезному словесному інтелекту письменник звертався до кожного. Перш за все до євреїв — його блискучий перший роман «Учнівство Дадді Кравіца», розлютив частину єврейської громади, яка не любила викривати певні практики, які вони вважали аморальними.
Але англо-канадці та квебекці також були його цілями. Сучасність, праводумний конформізм свого часу. Йому подобалося бути сварливим, незграбним, однаково злим до всіх. І він мав величезні ресурси, щоби проявити цю літературну гидоту. У ньому є велика чутливість до мови монреальської вулиці. Ріхлер був генієм мімікрії. Він мав неймовірний дар імітувати мову, яку чув навколо, або, навіть відтворювати звичаї епохи, хай через півстоліття. Більш детально про життя і творчість видатного письменника читайте на montrealski.net.
Син торговця брухтом і онук рабина
Мордехай Ріхлер — син торговця брухтом і онук рабина по лінії матері. Він народився 1931 року в центрі Майл-Енд, єврейського району Монреаля, де виріс на вулиці Сен-Урбен, увійшовши разом із нею в пантеон канадської літератури. Батьки хлопчика розлучилися, коли йому було 13 років. Щоб забезпечити сім’ю, його мати керувала невеликими літніми пансіонами в Сент-Агат-де-Мон. Мордехай закінчив середню школу Барона Бінга на вулиці Сен-Урбен без особливих успіхів. Проте він залишився в коледжі сера Джорджа Вільямса, де провчився два роки.
Після чого в 19 він поїхав до Європи, щоб навчитися традиційного письменницького ремесла, і між 1949 і 1952 роками насолоджувався і переживав невдачі, притаманні всім, хто вирішив присвятити себе письменництву й зайнявся формуванням свого письменницького світогляду. Мордехаю було дещо легше, адже він жив в Іспанії, Франції та Англії, куди він переїхав у 1954 році, поселившись у Лондоні.
Тут його справи зрушили з місця, він опублікував свій перший роман «Акробати». Це серйозна робота, дуже темна, але яка, з усім тим, висвітлює роботу явно талановитої молодої людини, і яку швидко опублікували одразу в кількох країнах. Цей роман був мало схожий на роботу досвідченого письменника, те саме впадатиме в очі в його наступних двох романах, зокрема, «Мій батько, цей герой», який був опублікований англійською мовою в 1955 році.
«Учнівство Дадді Кравіца»
Те, що Мордехай Ріхлер писав англійською призвело лише до роздратування та відчуження більшості його родини в Монреалі, а також значної частини єврейської громади. Та Ріхлер не здавався, четвертий роман «Учнівство Дадді Кравіца», який теж був опублікований англійською в 1959 році, чітко показав, що він навчився передавати на папері це жорстоке й кумедне сприйняття людської поведінки.
В «Учнівстві Дадді Кравіца» Ріхлер описує єврейський квартал, який він знав у Монреалі з 1940-х років, а також конфлікти між франкомовними та англомовними мешканцями міста. Автор малює різкий портрет ортодоксальної єврейської громади. Завдяки цьому роману та завдяки своєму антигерою, молодому шахраю Дадді Кравіцу, який був мерзенним і безпринципним, але водночас динамічним і чуйним, Мордекай Ріхлер представив канадській літературі одного з її найпровокаційніших і найважливіших героїв і один зі своїх перших важливих романів.
Саме в цьому творі розкривається його дар оповідача, його енергія та реалізм, а також нищівний гумор, який згодом принесе йому жорстку критику з боку канадської єврейської громади та франкомовних активістів Квебеку, які намагалися зрозуміти цього генія самоприниження.
А ще однією особливістю роману є те, що справжнім його героєм, як це часто буває з Ріхлером, є Монреаль, його єврейський квартал, його пансіони для голодних, його ігрові кімнати, його більш-менш таємні бари, його неонові вогні вночі. Його красиві жінки і його нерішучі погані хлопці. Дуже маленький світ, ніби охоплений божевіллям під пером свого найлютішого й найсмішнішого споглядача, самого з розбитим серцем і все одно зворушеного.
Це перший, найбільш народний спосіб мистецтва Ріхлера, й «Учнівство Дадді Кравіца» є його кульмінацією. Адже яка сила, який майже метафізичний сміх на цих сторінках. Як повноводна ріка, що вийшла з берегів, письмо зносить усе на своєму шляху. Роки, докори сумління, зради, якісь прекрасні речі. Абсолютно все й насправді нічого.
Він мав шанувальників у Лондоні, Нью-Йорку та Торонто, але їх було не так багато серед своїх «людей» у Монреалі, як часто здається. Ця тенденція зберігатиметься десятиліттями. Попри публікацію двох досить довгих уривків із «Дадді Кравіца» в газеті Макліна, роман спочатку не мав успіху в Канаді.
Повернення додому
Це, до слова, може вказувати на той стан, у якому перебувала канадська літературна культура того часу, і пояснює, чому Мордекай Ріхлер вирішив залишитися в Лондоні. Ба більше, він завів там великою сім’ю зі своєю другою дружиною Флоренс Ріхлер, уродженою Вуд, з якою він одружився в 1960 році та зробив таку важливу та разючу кар’єру, бувши позаштатним журналістом і сценаристом для радіо та телебачення.
Відтак повернувшись додому в 1972 році, він оселився в Східних Тауншипах уже не один, а зі своєю великою сім’єю — дружиною Флоренс і п’ятьма дітьми. У Канаді Мордекай Ріхлер пише для різних газет і викладає в Торонто. Уже тут на Батьківщині він опублікував численні есеї, дитячі книжки та романи, включаючи шедеври, а як же без них, до прикладу, такі, як «Соломон Гурські».
До слова, коли «Гурські» був опублікований, Мордекай Ріхлер уже був відомим у Канаді. Його ім’я часто згадувалося, особливо у франкомовному Квебеку, де його дуже приваблював статус саркастично-глузливого коментатора націоналістичного руху. Зокрема, після введення наприкінці 1980 року законів про мову та вивіски.
З іншого боку, для англомовних канадців, особливо євреїв Монреаля, багато з яких затаїли певну образу на своїх найвідоміших нащадків протягом приблизно сорока років, він стає таким собі героєм, який відверто й агресивно бореться за свою громаду, їхнє місто та об’єднану Канаду. Він публікує численні газетні статті про свою потужну боротьбу з квебекським націоналізмом, найвідомішою з яких була стаття в New Yorker. Усе це також призвело до публікації в 1992 році барвистої праці «О Канадо! О Квебек!» Це була, як стверджують, далеко не найкраща з його нон-фікшн робіт, але, ймовірно, одна з його найвпливовіших, яку коли-небудь видавали в Канаді.
Історія єврея Барні Панофскі
Протягом останніх десяти років свого життя ветеран-романіст опублікував чудові спогади про подорожі під назвою «Цього року в Єрусалимі» та чарівний роман, який, здається, є фаворитом читачів серед його творів. Коли книгу «Версія Барні» було опубліковано англійською мовою в 1997 році, вона миттєво стала бестселером.
На думку багатьох, історія єврея Барні Панофскі, міцного, відступника й безжалісної людини, є автобіографічним твором. Це не так, але портрет чоловіка, який руйнує свій єдиний шанс пізнати вічне кохання, і навіть щобільше, життєлюбність героя, його життєва філософія, певним чином нагадують спосіб буття автора.
Останньою книгою Мордекая Ріхлера була — «Про снукер». Він помер у 2001 році, цій події співчувала вся країна.
Джерела: