Найбільший цвинтар країни Notre-Dame des Neiges, є місцем спочинку майже мільйона померлих, включаючи багатьох громадських діячів, відомих акторів, співаків, коміків тощо. У цьому сенсі він відіграє важливу роль охоронця національної пам’яті, роль яка визначається його статусом національної історичної пам’ятки Канади. Річ у тім, що в Монреалі, на відміну, скажімо, від Парижу, де є окремий «зоряний квартал» Père-Lachaise, спеціальних місць, де ховали б виключно знаменитих та заможних людей, нема.
Разом із тим, якраз Notre-Dame des Neiges фактично виконує цю роль, бо на цьому погості зосереджено найбільше відомих поховань. Серед них можна назвати таких діячів, як Камільєн Уд — багаторічний мер Монреаля, легендарний хокеїст Моріс «Rocket» Рішар, зірка джазу й шансону Alys Robi, відомий комік Олів’є Гімон. Але більш детально читайте про це тут: montrealski.net.
Заснування найбільшого кладовища
У ХІХ столітті більшість кладовищ у світі будували поруч із церквами. Це робилося для того, щоб віряни могли молитися за померлих. Одне з перших кладовищ Монреаля розташовувалося поблизу базиліки Notre-Dame.
У 1799 році, з міркувань гігієни та обмеженого простору, La Fabrique de la paroisse Notre-Dame de Montréal закрила цей цвинтар і відкрила новий, який назвали Cimetière Saint-Antoine. Він був облаштований на місці, яке нині називається Дорчестер-сквер. Однак у 1853 році міська рада Монреаля ухвалила рішення, що забороняє поховання в межах міста. Це змусило організаторів цвинтаря його перенести.
У 1854 році та сама La Fabrique de la paroisse Notre-Dame de Montréal придбала ділянку землі на горі Руаяль у Côte des Neiges у доктора П’єра Боб’єна. Саме на цій ділянці створили, так званий, садовий цвинтар у французькому стилі. Автором початкового проєкту виступив ландшафтний архітектор Анрі-Морісом Перро. Він вивчав сільські цвинтарі в Бостоні та Нью-Йорку, відтак цвинтар Notre-Dame des Neiges повинен був імітувати їх за стилем.
У підсумку перше поховання на цьому цвинтарі відбулося в 1855 році. У травні тут поховали 35-річні ірландську жінку, на ім’я Джейн Гілрой.
Тим часом натхненний дизайном кладовища Père-Lachaise у Парижі, перший архітектор Notre-Dame des Neiges прагнув знайти баланс між класичним стилем погосту та шанобливим ставленням до довкілля. Відтак йому вдалося спроєктувати романтичний монументальний цвинтар із доріжками, обсадженими деревами.
Анрі-Моріс Перро розробив план та проклав звивисті, нерівні стежки, які надають романтичної атмосфери. До слова, Перро був племінником Джона Остелла, найвідомішого архітектора Монреаля того часу. Саме Остелл у 1877–1878 роках спроєктував перші будівлі на цвинтарі, включаючи костел, який став мавзолеєм Святої Клер Ассізької, каплицю та адміністративний павільйон.
Ще одним відомим архітектором, який залишив свій слід у проєктуванні Notre-Dame des Neiges став Віктор Буржо. Він долучався до будівництва оригінальної монументальної брами на дорозі Côte des Neiges, яку було модифіковано в 1926 році. Так само Віктор Буржо був дотичний до будівництва двох сусідніх будинків.
Облаштування погосту
Розташування кладовища на горі має неабияке символічне значення для католиків. Річ у тім, що в католицизмі це дає надію на обіцяне воскресіння. Загалом ландшафт, що утворює цвинтар, досить складний, прослідковується його розділення на три зони. Перша з них, рівнинна, де розташований головний вхід із дороги Côte des Neiges. Тут стоїть центральний хрест із двома золотими янголами з обох боків над площею, оточеною деревами.
Друга зона цвинтаря це плато, яке міститься на вершині схилу. Тут розташували каплицю та адміністративний павільйон. Відповідно, з традицією монументальних кладовищ, уздовж узбіччя дороги посадили ряди дерев. Це плато підіймається до найвищих точок Утремону та Монреаля.
Й останньою умовною зоною є вершина цвинтаря. Її характеризує типовий для Нової Франції дизайн, Хресна дорога, що веде до Голгофи, яку багато істориків того часу порівнювали зі священною горою, тобто метафоричною християнською душею, яка прагне наблизитися до Бога.
Усі основні та оригінальні маршрути та ділянки, а також важливі будівлі, такі як каплиця Notre-Dame de la Résurrection та адміністративний павільйон побудували впродовж перших 50 років роботи цвинтаря. Цікаво, що, починаючи з 1875 до 1900 року розвиток суспільства та міста дуже красномовно відображався в створених та зарезервованих для певних культурних спільнот ділянках на погості, а також у зведенні величних пам’ятників на могилах.
Так само зазнала змін оригінальна вхідна брама кладовища, яка була замінена монументальними воротами Віктора Буржо. Їх побудували з каменю, але вони через деякий час занепали та були частково знесені в 1926 році. Лише в 1998 на кладовищі встановили ворота за проєктом архітекторів компанії Faucher Aubertin Brodeur Gauthier Architectes з металевою аркою, вони стоять донині.
Секції для громад
Хвилі імміграції, що розпочалися в другій половині ХІХ століття, вимагали від кладовищ адаптації та належного приймання. Notre-Dame des Neiges був відкритий для різних християнських громад із моменту свого заснування.
Демографічні зміни в Монреалі призвели до створення на цвинтарі секцій для громад, які бажають бути разом у своєму останньому спочиванні. Перша секція, створена в 1894 році, була призначена для Французької національної спілки, а потім у 1917 році — для Китайської католицької місії. Сьогодні є секції для японської, української, польської, італійської, португальської, сербської та інших громад.
Нині кладовище Notre-Dame des Neiges є домівкою для майже мільйона померлих, серед яких багато тих, хто залишив свій слід в історії мегаполіса, у його мистецтві, науці, політиці, історії, архітектурі та бізнесі. Загалом вважається, що на цьому кладовищі зосереджена найбільша кількість відомих поховань.
До прикладу, тут поховано близько 20 мерів Монреаля, зокрема, Камільєна Уда, Жана Драпо та шановного Альфонса Дежардена. Також тут покояться останки відомої феміністки, активістки та професорки Ідоли Сен-Жан. На Notre-Dame des Neiges можна побачити пам’ятники батькам Конфедерації серу Жоржу-Етьєну Картьє та Тома д’Арсі Макгі, сенаторці та першій жінці-лідеру партії Терезі Касгрен, прем’єр-міністру Квебеку Роберту Бурассі та багатьом іншим.
Могили тих, хто залишив слід в історії
Так само багато тут поховано людей зі світу мистецтва. Відома співачка й авторка пісень Квебеку Мері «La Bolduc» Треверс, автор Еміль Олів’є, актриса та співзасновниця Théâtre du Rideau Vert Іветт Бріндамур, художник Жан-Поль Ріопель, драматург Гратьєн Гелінас, імпресаріо Рене Анжеліль, письменниця Аліса Парізо, оперний співак Жозеф Руло та багато інших.
Так само багато спортсменів, які обрали місцем останнього спочинку Notre-Dame des Neiges — хокеїст Моріс Річард «Ракета», співвласник «Монреаль Канадієнс» Лео Дандуран, професійний борець Жан «Джонні» Ружо та радіоведучий Рене Лекавалі.
Цей перелік можна було б довго продовжити. Знаменитостей на Notre-Dame des Neiges так багато, що тут продають спеціальний посібник — «Список осіб, похованих на кладовищі, які залишили слід в історії нашого суспільства». У цьому ньому вказані місця їх поховання, він вартує 5 доларів США.
Джерела:
- https://www.lonelyplanet.com/canada/montreal/plateau-mont-royal-the-northeast/attractions/cimetiere-notre-dame-des-neiges/a/poi-sig/392823/1336037
- https://www.cimetierenotredamedesneiges.ca/en/history-and-heritage
- https://hauntedmontreal.com/haunted-montreal-blog-96-notre-dame-des-neiges-cemetery.html