Кожного року на вулицях Монреаля відбувається парад, який присвячений дню Святого Патріка. Люди виходять, щоб грандіозно, з розмахом продемонструвати ірландську гордість. У 2025 році відбулася вже 200-та за кількістю хода. Місто, традиційно, з радістю приймало цей парад, на якому члени ірландської громади з усього острова грають свою музику, демонструють свої навички будівництва платформ, або простіше кажучи, культурно розважаються.
Загалом, це чудовий день, мешканці міста мають можливість відвідати парад із родиною або з друзями, після чого посидіти в найкращих пабах Монреаля, насолоджуючись чудовою ірландською їжею. Більш детально про парад читайте на montrealski.net.
Головне, в цій справі, щоб не довелося наступного дня вдавати, що ви захворіли, і не можете йти на роботу. Знаючи люди радять цього дня вдягти щось зелене, та приготуватися до того, що доведеться поцілувати всіх ірландців на своєму шляху, а потім випити найкращого пива в Монреалі — і все це, перш ніж знепритомніти ближче до вечора.
Історія параду
Як зрозуміло, це один із найважливіших днів року для ірландської громади Монреаля. Відтак центр міста наповнюється музикою, танцями та радісною, або правильніше — зеленою атмосферою. Організована Об’єднаними ірландськими товариствами Монреаля, хода має свою ієрархію і складається з Великого маршала, Головного офіцера, королеви, яку, до слова, обирають шляхом конкурсу з ораторського мистецтва, та принцес.
Що ще, досить красномовно вказує на важливість заходу, так це той факт, що сини та доньки корінних жителів Дубліна та не тільки також з’їжджаються до Монреаля, щоб висловити свою підтримку одній із засновницьких громад міста.
Відтак, якщо ви мали можливість відвідати Монреаль, якраз у день параду, то, певно, побачили, як Монреаль позеленів. Загалом, це відбувається щороку, упродовж двох століть, але у 2025 на 200-й річниці легендарного параду до Дня Святого Патріка все виглядало по особливому.
Якщо занурити в історію, то з 1824 року ця неперевершена традиція об’єднує барвисті, саморуч виготовлені та прикрашені зеленим платформи, маршові оркестри, танцюристів та музикантів у доброму гуморі та жвавій атмосфері. Загалом парад присвячений Дню Святого Патріка є одним із найстаріших канадських парадів і одним із наймасштабніших у Північній Америці. У 2025 році, він за доброю традицією розпочався близько полудня на розі вулиць Форт і Де Мезоннев, перетинаючи центр міста до вулиці Жанн-Манс.
А загалом перше святкування Дня Святого Патріка відбулося в Монреалі в 1759 році. Його влаштували ірландські солдати з Монреальського гарнізону. Подія сталася за три роки до першого проведення відомого параду в Нью-Йорку.
Такий цікавий факт — за 200 років свого існування, парад на День Святого Патріка в Монреалі був скасований лише двічі. Це сталося у 2019 та 2020 роках, виною тому стала пандемія COVID-19, яка змусила людей не виходити на вулиці. Хоча був ще один випадок, коли парад принаймні намагалися скасувати. Мова про 1918 рік. Тоді основною причиною скасування ходи були суперечки навколо запровадження військового обов’язку під час Першої світової війни, але він усе одно відбувся, оскільки громадяни просто проігнорували накази керманичів міста.
Ірландська атмосфера
Незалежно від того, чи ви прийшли послухати та подивитись музичні виступи, подивуватись видовищним платформам, чи просто, щоб випити келих пива в одному із численних ірландських пабів міста, цей день стане для вас незабутнім. А якщо ви, вдягнете свій, бажано, найкращий зелений одяг, зустрінетесь із друзями, то поринете у святкову атмосферу параду, у якій Монреаль святкує день Ірландії з гордістю, музикою та великою кількістю смачного пива.
Адже зовсім не важливо, чи на дворі дощ, чи сонце, хай там як, весна приходить до Монреаля в ритмі цього найбільшого параду року. Причому, цей день святкується по всьому Монреалю і, що важливо, необов’язково бути ірландцем, щоб його святкувати.
Зазвичай, у кількагодинній ході беруть участь більше сотні платформ, маршувальних оркестрів, інструменталістів та інших учасників, які рухаються, виконуючи ірландські мотиви, на схід вздовж головної вулиці центру міста, бульвару Де Мезоннев, від вулиці Форт-стріт до вулиці Жанн-Манс перед натовпом від 250 тис. до 700 тис. глядачів. Кількість останніх коливається залежно від погоди, але в будь-якому випадку їх сотні тисяч. І це відбувається впродовж двох сотень років, майже рік у рік.
Ірландську громаду не випадково вважають однією з тих, хто стояв у початків заснування міста. Перший ірландець висадився в Канаді приблизно в 1661 році. Ним був Тадг Корнеліус О’Бреннан. Він був частиною великої хвилі ірландських католицьких іммігрантів, які тікали від війни, поганих врожаїв та непохитної пенітенціарної системи. А пізніше, майже два століття потому ірландський та канадський політик, поет та націоналіст Томас Д’Арсі Макгі увійшов до парламенту молодої Канади, ставши одним із батьків Конфедерації.
«Чорна скеля»
Ще одним символом, який дуже тісно пов’язує ірландську громаду з містом та свідчить про вклад ірландців у розвиток Монреалю є «Чорна скеля», або Ірландський меморіальний камінь. Це перший у світі пам’ятник, встановлений на згадку про людські жертви, до яких привів Великий голод. Камінь було встановлено неподалік мосту Вікторія через річку Святого Лаврентія. Тоді, в 1847 році в Монреалі від епідемії тифу померло не менше 6000 ірландських іммігрантів, які були поховані в цьому регіоні.
Та не дивлячись на певні складності, кількість ірландських іммігрантів, які їхали до Канади, і до Монреаля невпинно зростала протягом багатьох років. Усе це спонукало кілька груп ірландців об’єднатися й організовувати парад. Серед цих людей був ірландський бізнесмен Майкл Салліван із Монреальського товариства Святого Патріка. Слід зауважити, що цю ідею також підтримали Ірландські католицькі парафії Монреаля, Ірландське протестантське благодійне товариство, Стародавній орден Гіберніанців та Об’єднані ірландські товариства Монреаля.
Про внесок саме ірландської громади в розвиток і будівництво Монреаля, говорить, той факт, що на офіційному прапорі міста на одному з квадратів, розміщено зелений трилисник. Поряд із французькою лілією, англійською та валлійською ланкастерською трояндою, шотландським будяком та корінною білою сосною, символом миру та гармонії.
Парад закінчився, свято триває
Після закінчення параду на вулицях, він отримує своє продовження в автентичних пабах, це можуть бути паби одноденки. Спілкування між його учасниками та глядачами може тривати тут дуже довго. Під час таких розмов згадуються сімейні анекдоти та інші байки, вони стають предметом та темою розмов, обговорення та жартів. Люди не хочуть, щоб свято закінчувалося, відтак посиденьки тривають у закладах уздовж маршруту ходи.
З огляду на все вище сказане, можна з певністю говорити, що для тих, хто хоче та мріє відвідати Монреаль, парад до Дня Святого Патріка, безсумнівно, той захід, який слід обов’язково відвідати. Якщо, звичайно, є бажання отримати заряд нестримного оптимізму, радості, позитиву та доброго настрою. Не забуваймо, що парад присвячений Дню Святого Патріка в Монреалі включено до десятки найвизначніших у світі.
Джерела: