Талановита акторка, яку завжди приваблювали складні ролі, Сюзанна Клеман у своїй кар’єрі, а відтак і у творчості надає перевагу насамперед людяності та іншим позитивним та емпатійним рисам у своїх часто химерних і нетрадиційних персонажах. Вона стала справжньою зіркою Квебеку, потім актриса мала популярність у Франції на початку 2000-х. Пізніше вона зізналася, що хотіла б знову спробувати зніматися в Європі, як колись. Більш докладно про творчий шлях в кіно, театрі та на телебаченні читайте на montrealski.net.
Навчання в Монреальській консерваторії
Актриса народилася в 1969 році. Із самого дитинства дівчинка захопилася театральним мистецтвом. Вона не бачила себе ні ким іншим, ніж актрисою. А тому, закінчивши школу вступила до Монреальської консерваторії драматичного мистецтва, яку закінчила в 1993 році. Потім було навчання в Літній школі Станіславського в американському Кембриджі.
Саме тоді в 1993 році юна Клеман дебютувала на сцені в ролі Есмеральди у виставі «Боса Нотр-Дам». Її постановка Гі Фрейксомом відбулася у Французькому театрі Національного центру мистецтв. На початках кар’єри Сюзанна Клеман бралася за будь-які ролі в театрі, пробувала свої сили, як у бурлескній комедії «Тізун, Монреаль та інші», у Театрі Малого Чапліна в 1995 році, втілюючи роль Манди Парент, так і в класиці. До прикладу, у Новій театральній компанії того ж таки 1995 року дівчина грала у безсмертній буржуазній мольєрівській комедії «Скупий», у якій класик висміює скупість, як вічну людську ваду.
Наступним етапом кар’єри молодої акторки стала поява в 1997 році на сцені в театральній компанії Жана Дюсепа на площі Мистецтв у Монреалі у відродженні вистави «Це було перед війною в Анс-а-Жиль» Марі Лаберж. Поставницею стала Монік Дюсеп, яка, до слова кажучи, пізніше у 2002 році запропонувала Сюзанні Клеман роль у «Сталевих магноліях» американського драматурга Роберта Гарлінга.
Відтак актриса відправилась на гастролі з трупою Жана Дюсеппа. Після чого в 1998 році Серж Денонкур запропонував їй роль у «Великій магії» Едуардо де Філіппо. Як з’ясувалося пізніше, ця зустріч стала знаковою для молодої актриси. Річ у тім, що в Сюзанни Клеман після знімання склалися особливі стосунки з Théâtre de l’Opsis, співзасновником якого, якраз і був Денонкур.
Саме тоді розпочалася довга й безперервна співпраця з Théâtre de l’Opsis, яка відзначилася створенням образу Ніни у виставі «Я — чайка» за мотивами чеховської п’єси. Це була спільна постановка 1999 року разом з Théâtre de quat’sous. І це була не єдина зустріч Сюзанни Клеман з уродженцем Таганрогу Антоном Павловичем Чеховим.
У п’єсі «Вишневий сад» акторка грала роль Ані, режисером вистави був Серж Денонкур. Потім у 2001 році їй випало грати роль Ірини в «Трьох сестрах» у постановці Люсі Пеллетьє та Дені Бернара. До слова, у 2004 році саме Люсі Пеллетьє запросила Сюзанну знятись у фільмі П’єра-Іва Лем’є «Сірена та арпон».
Перші кроки у кіно
Але не театром єдиним жила на початку своєї кар’єри Сюзанна Клеман. Здобувши театральну освіту та маючи диплом на руках дівчина відвідувала численні прослуховування та кастинги, перш ніж отримати свою першу серйозну роль у фільмі «Сповідь», який вийшов на екрани в 1995 році. Режисером картини став Робер Лепаж.
Потім були різні ролі в таких фільмах, як «Прослуховування» Люка Пікара, знятого у 2005 році, «Брунант», який у 2007 році зняв Фернан Дансеро. В ньому Сюзан з’явилася разом із Монік Меркюр, граючи нікчемну молоду жінку, яка стає довгоочікуваною і незамінною супутницею жінки, що страждала хворобою Альцгеймера.
Що правда, перед цими ролями, була кількарічна робота в підлітковому серіалі Watatatow, який знімала компанія Радіо-Канада, починаючи з 1991 до 2005 року. Цей серіал став початком телевізійної кар’єри актриси.
У цьому напрямку Сюзанна впевнено пройшла путь від підліткового до дорослого телевізійного фільму, оновленої мильної опери «Під знаком лева», який знімався тут таки, на Радіо-Канада і який був номінований на Gémeaux. Серед інших помітних робіт на телеекрані була роль у телесеріалі «Мачо», який знімався в 1995 році.
Якщо говорити про кінонагороди, то слід зауважити, що Сюзанна Клеман отримувала номінації на премії Genie, найвищої канадської кінонагороди та Jutra, яка вшановує кінодосягнення канадського регіону Квебек. До прикладу, за роль вагітної, розчарованої подруги актора-початківця у фільмі «Слух» 2005 року. Крім того, була ще одна номінація на Gémeaux, канадську телевізійну премію, за чудернацький ситком «Дівчина з обкладинки», який знімала телекомпанія Radio-Canada у 2005 році.
Але особливу увагу критики приділили її ролі проникливої, маніпулятивної матері проблемного хлопця у всесвітньо визнаному фільмі «Це не я, клянусь!» знятому у 2008 році. Тут у Сюзанни Клеман була номінація премії Jutra за найкращу жіночу роль.
Власний серіал й увага критиків
Після низки невеликих ролей, ролей другого плану Сюзанна Клеман стала героїнею власного серіалу «Високі та низькі Софі Пакен», який було знято у 2006 році. Слід зауважити, що, якраз цей серіал привернув до актриси увагу широкої публіки. Коли вона створила цей власний серіал, зірка Клеман засяяла ще яскравіше. Звичайно, що Сюзан не могла не зіграти в ньому головну героїню. Серіал знімала компанія Radio-Canada, починаючи з 2006 до 2009 року.
Цей телевізійний фільм про прогресуючого професіонала, який у своєму житті повинен врівноважувати злети та падіння, особисте життя та кохання зі своєю складною кар’єрою. Вносячи в цю роль тепло й розум, актриса зачарувала глядачів і критиків і отримала дві нагороди Gémeaux, одна з яких за найкращу жіночу роль, яка стала для неї культовою. Коли серіал закінчився, Клеман продовжила збирати номінації за найкращі жіночі ролі. Цього разу вона відзначилась у фільмі «Тромпер тиші» який вийшов на екрани у 2010 році.
Але, лише кілька років потому її міжнародна кар’єра, що називається, вибухнула. Для цього Сюзанні знадобилося лишень зіграти роль Жюлі Клутьє, у фільмі, який знімав Ксав’є Долан — «Я люблю свою матір». Фільм мав величезний успіх і не лише у глядачів, але й у критиків.
Цей приємний з усіх боків факт, спонукав тандем, акторку та режисера, знову працювати разом, що вони й зробили, причому неодноразово, знявши у 2012 році фільм «Лоуренс усе одно». Відтак за цей фільм актриса отримала спеціальну акторську нагороду від Каннського кінофестивалю за її делікатне зображення жінки, чий наречений хоче зробити операцію зі зміни статі.
Міжнародна кар’єра
А ще через два роки у 2014 стався фільм «Мамочка». Успіх картини був незаперечний, адже він дозволив піднятися Ксав’є Долану сходинками Каннського кінофестивалю. Відтак у 2014 році фільм отримав «Золоту пальмову гілку» за найкращу жіночу роль та приз «Франкофонія» за найкращу жіночу роль другого плану.
Відтоді Сюзанна Клеман вважай зробила свою міжнародну кар’єру. Ефектним продовженням якої стала роль у фільмі «Тауларда» у 2016 році, де акторка знімалася разом із Софі Марсо. А у 2017 році була знакова телевізійна роль мадам Агати в серіалі «Версаль».
У 2022 році вона знялася у франко-канадському драматичному трилері «Джерело зла», а також з’явилася у квебекському серіалі «STAT», де зіграла Еммануель Сен-Сір, лікарку невідкладної допомоги, а у 2024 році Сюзанна Клеман отримала роль у комедії Франсуа Узана «Луп-Гарус».
Джерела: